У Донецьку оголошено імена переможців VII Міжнародного конкурсу артистів балету імені Сержа Лифаря. Гран-прі отримав соліст Національної опери України, 25-річний Андрій Писарєв. «Доважком» до нагороди стала премія в 20 тисяч доларів — безпрецедентна для балетних конкурсів сума.
Високу конкуренцію у старшій чоловічій групі фахівці передрікали заздалегідь. Адже в цій категорії перемогу виборювали сильні танцівники з України, Росії, Казахстану та Південної Кореї. Дехто з них, як-то Нурлан Конокбаєв, уже бували в Донецьку на Міжнародному фестивалі «Зірки світового балету». Але переважна частина учасників приїхала до шахтарської столиці вперше.
— Мені здається, що перший і другий тур — це був якийсь шквал відкриттів та новинок, — сказав художній керівник Донецького національного академічного театру опери та балету Вадим ПИСАРЄВ. — А на третьому турі багато хто, від кого чекали більших результатів, перехвилювався...
У третьому турі конкурсанти виступали в супроводі симфонічного оркестру театру. За диригентським пультом стояли (по черзі) диригент Донецької опери Віктор Олійник та народний артист Росії Михайло Банк.
Треба зазначити, при виконанні варіацій з балету «Полум’я Парижа» Андрій Писарєв дійсно був неперевершений! Журі на чолі з видатним хореографом Юрієм Григоровичем присудило українцю гран-прі. Першу премію серед юнаків здобув Айдос Закан із Казахстану, у дівчат — донеччанка Світлана Бєднєнко. У молодшій та наймолодших вікових групах не знайшлося гідних претендентів на «золото» серед хлопчиків, тому першу та другу премії було вирішено не присуджувати. Серед дівчат кращими були Софія Матюшенська (Молдова) у групі «Пті Серж Лифар» та Катерина Чебикіна в молодшій віковій групі.
До речі, Андрій Писарєв, син народних артистів України Вадима Писарєва та Інни Дорофієвої, виборов перемогу у свій день народження — 1 квітня. Донецька сцена для артиста — рідна, адже тут він робив перші кроки як учень школи хореографічної майстерності. Утім, батько, який не входив до складу журі, виявив дуже прискіпливе ставлення до сина.
— Звичайно, я радий і десь у душі пишаюся, що Андрій у свій день народження отримав гран-прі. Але, дивлячись зі своєї «дзвіниці», — я би віддав йому «золото»... Можливо, тому що я звертаю увагу на якісь професійні моменти: наскільки вдало обрано сучасну хореографію, наскільки відповідає костюм. Я завжди був дуже вимогливим до себе, і до сина — також, — пояснив Вадим Писарєв.
Як пригадала народна артистка України, педагог-репетитор Національної опери Алла ЛАГОДА, саме варіації з «Полум’я Парижа» свого часу принесли славу Писарєву-старшому. «Пам’ятаю, Вадим на екзамені так станцював, що захоплена комісія попросила: «Хлопчику, не міг би ти повторити?». Педагог відзначила як позитивний той факт, що в Донецьку участь у конкурсі взяли всі професійні хореографічні школи країни.
— Тривожною тенденцією стає участь непрофесійних шкіл. Це платні навчальні заклади, а якщо вирішальне слово за грошима, — то мистецтво нерідко відступає на другий план. Можливо, це не декларується, але сцена оголює проблему з усією очевидністю, — підкреслила Алла Лагода.
Голова журі Юрій Григорович запевнив, що запеклих суперечок серед суддів не було: адже зібралися професіонали своєї справи. «Свого часу класика була основою конкурсів, поступово додавався сучасний танець, — висловив своє бачення метр балету. — А зараз стало досить рівноправно. До того ж цей конкурс — не лише для артистів, але і для балетмейстерів».
Цього року молоді хореографи мали представити одну композицію на музику Сергія Прокоф’єва. Таким чином у Донецьку вирішили вшанувати 120-річчя з дня народження земляка — всесвітньо відомого композитора. Перше місце журі віддало українцю Сергію Кону та його «Баладі про друга» на музику Прокоф’єва. Цікавою виявилася «довільна програма» балетмейстерів: вразили «Reflections» на музику Гріга в постановці Кирила Радєва із Росії та «Мати» Дмитра Залеського з Білорусі, де були використані мотиви грузинської та вірменської народної музики.
Усього в конкурсі взяли участь понад 160 учасників із 16 країн світу. Призовий фонд становив 110 тисяч доларів. Такого масштабного змагання танцівників у Донецьку ще не було: як повідомлялося, конкурс імені Сержа Лифаря «переїхав» із Києва через п’ять років після забуття. Передбачається, що він і надалі проходитиме раз на два роки. Звання переможця чи дипломанта конкурсу дає можливість молодому артисту зробити непогану кар’єру і брати участь у гала-концертах нарівні з досвідченими майстрами сцени. А от яким шляхом піде хореографія найближчими роками, балетні авторитети прогнозувати не беруться.
— Дуже важко бути піфією та розповісти, що станеться далі, — розвів руками Юрій Григорович. — Адже система класичного балету багато всотує в себе того, що йде з побутового танцю, навіть із фізкультури. Пам’ятаю, коли радянський балет уперше приїздив на Захід, кавалери там не могли підняти дам, вони просто не займалися цим ніколи. А зараз там склалася чудова практика балетного кавалерства, вони перейняли її в нас і гарно з цим справляються. Є сучасний танець, де абсолютно вільна пластика, і виробити єдину систему ми не змогли. Багато напрямків, багато пошуків, набагато менше знахідок. Тим не менше танець розвивається дуже швидко й має популярність.
P.S. У Києві на Батьківщині Сержа Лифаря теж згадували видатного танцівника і хореографа ХХ століття. У Національній опері України пройшов гала-концерт «Серж Лифар де ля данс», у якому київські майстри показали публіці лифарівські балети — «Сюїту в білому» та «Ранкову серенаду». Це шедеври неокласичної хореографії. «Сюїту...» на музику Е. Лало у 2001 р. відродили на українській сцені колеги Сергія Михайловича — Крістіан Влассі (прима Паризької Гранд-опера) та Жільбер Майєр (французький хореограф). У гала-концерті головні партії виконали: Олена Філіп’єва, Ганна Дорош, Тетяна Голякова, Сергій Сидорський, Тетяна Льозова, Максими Чепик та інші. А «Ранкова серенада» на музику Ф. Пуленка з’явилася в афіші Національної опери у 2006 р. (її «відреставрував» французький хореограф Олів’є Пате, Гранд-опера). Нині солістами виступили Тетяна Голякова та Андрій Гура (диригент Олексій Баклан).
