2011-й, за оцінками експертів, стане першим посткризовим роком у розвитку вітчизняної економіки. Про це свідчать підсумки 2010 року: приріст ВВП склав 4,1%, зростання промисловості — 11%, інфляція знизилася до 9,1%. Проте для закріплення зростання, що намітилося, уряду доведеться докласти немало зусиль, оскільки сьогодні існують серйозні ризики дестабілізації економічної ситуації. На які галузі держава зробить ставки, щоб залучити в країну інвестиції? І як вона збирається боротися із зростанням цін на окремі групи продовольчих товарів? Про це й багато чого іншого «Дню» розповів перший заступник міністра економічного розвитку й торгівлі України Вадим КОПИЛОВ.
— Ваша оцінка економічних підсумків 2010-го. Які висновки з цього можна зробити щодо 2011 року?
— Рік був досить важким. На старті уряд отримав величезні борги, які утворилися через попередній уряд, що звик жити за рахунок майбутніх прибутків. Наведу простий приклад. Державна іпотечна установа (ДІУ) позичила в банків близько 1,7 млрд. гривень, купила на них квартири й роздала безкоштовно населенню. Проте головна функція ДІУ — кредитування населення під купівлю житла. Внаслідок цього в ДІУ накопичилися борги, адже за роздані квартири ніхто їй грошей не повернув (ні населення, ні держава). Цю проблему могли перекласти на плечі банків, які, в свою чергу, не змогли б виплачувати депозити населенню. Як наслідок — створився б ажіотаж, зросла б недовіра до банківської системи. Тобто держава стояла б біля витоків цього конфлікту.
І ось таких проблем накопичилося більш ніж на 100 мільярдів гривень. На початку 2010 року всі кричали: «Чому держава стільки бере в борг?» Та тому, щоб повернути або ж реструктуризувати під дешевший ресурс ці 100 мільярдів позик. У той же час підсумки 2010 року виявили позитивну тенденцію в економіці: 4,1% приріст ВВП, 11% — зростання промисловості, 9,1% — інфляція. Також вдалося наздогнати чотири-, а часом і шестимісячне відставання в підготовці інфраструктурних об’єктів до Євро-2012.
— Що необхідно зробити, щоб закріпити позитивну тенденцію в 2011 році?
— Головне завдання — інвестувати в сучасні виробництва й модернізацію вже існуючих підприємств. Україна має великі можливості в галузях авіабудування і суднобудування, а випускаємо, грубо кажучи, півлітака або півкорабля на рік. Пріоритетним буде також створення сучасних переробляючих потужностей в АПК, розвиток паливно-енергетичного комплексу. Для України в рамках інвестиційно-інноваційної програми, недавно затвердженої Кабміном, передбачено реалізацію цілого ряду проектів в названих секторах. Це дозволить залучити в 2011 році близько 100 мільярдів гривень інвестицій.
Сприятиме виконанню цього завдання і відновлення банківської системи, яка вже надає кредити, наприклад, підприємствам паливно-енергетичного сектора під 14—15% річних. Держава так само буде гравцем зі здешевлення кредитних ресурсів для інвестицій у економіку.
КОМПЕНСАЦІЯ ЗА КРЕДИТАМИ ДЛЯ АГРАРІЇВ ПОЧНЕТЬСЯ ІЗ СЕРЕДИНИ БЕРЕЗНЯ
— Скільки планується виділити з державної кишені на здешевлення кредитів? І через які механізми?
— Більше 1 мільярда гривень отримає Державне агентство з інвестицій і управління національними проектами України для компенсації кредитних ставок. Крім того, значний ресурс закладений для підтримки агропромислового комплексу. На компенсацію кредитних ставок аграріям передбачено близько 900 мільйонів гривень. Але зараз постало питання про те, щоб збільшити цю суму. Порядок виплати компенсацій уже прийнято, йде відбір проектів, компенсація відсотків по комерційних кредитах для аграріїв почнеться в середині березня.
— На яких інвесторів робите ставку, коли говорите про залучення 100 мільярдів гривень в 2011 році?
— Держава планує інвестувати 10 мільярдів гривень в економіку через різні механізми (компенсація кредитної ставки, держгарантії, пряме інвестування, зниження ставки кредитування тощо). Решту коштів забезпечать комерційні банки, українські та зарубіжні інвестори. Сьогодні спостерігається активізація інтересу з боку інвесторів до різних проектів у регіонах. Якщо інтерес переросте в довіру, то сума інвестицій може становити навіть понад 100 мільярдів гривень.
— На останній зустрічі з прем’єр-міністром України іноземний бізнес звернув його увагу на те, що необхідно вирішити проблему з трансфертними цінами (відповідний пункт є в Податковому кодексі). За словами бізнесменів, ці ціни дозволяють підприємцям, що вміють домовлятися з владою, виводити за кордон прибуток без сплати податків. Пан Азаров доручив вам розглянути цю проблему. Як, на вашу думку, можна її врегулювати?
— Бізнес просить державу вдатися до жорстких заходів щодо тих гравців на ринку, які грають не за правилами й намагаються ухилитися від податків, щоб вивести прибуток в офшори. Потрібні єдині правила гри для всіх — ми підтримуємо цю тезу. Зараз створена робоча група, яка дасть відповідь на це питання. Для цього необов’язково вносити зміни до Податкового кодексу. Інструментарію в Податковому й Митному кодексах цілком достатньо. На мою думку, тут мають працювати інші інструменти прозорого ціноутворення — реалізація товару через фондові біржі й аукціони.
ВІДБОЮ ВІД ІНВЕСТИЦІЙ НЕ БУДЕ, КОЛИ ЗАКІНЧАТЬСЯ ПОЛІТИЧНІ ГОЙДАЛКИ
— У розпал економічної кризи, за оцінками експертів, з країни в офшори «втекло» близько 40 мільярдів доларів. Чи повертаються вони додому?
— Під час кризи стався значний витік капіталу з України. Оцінки експертів близькі до реальних цифр. І тепер важливо повернути фінансових «втікачів» додому. Для цього необхідна політична стабільність, зниження рівня корупції та введення єдиних правил гри для всіх. Для бізнесу найголовніше — впевненість у тому, що завтра не почнеться зміна декорацій і дійових осіб. Відбою від інвестицій не буде, коли закінчаться політичні гойдалки.
— Чи правильно я розумію, що бізнес поки що не впевнений у політичній стабільності, чи так це?
— Ні, зараз ми спостерігаємо значний інтерес інвесторів до нашої економіки. В кінці січня — на початку лютого регіони захищали свої програми розвитку на 2011 — 2012 роки, в тому числі — інвестиційні. Презентації довели, що є ті, хто бажає будувати нові підприємства й збільшувати виробничі потужності.
— Сьогодні одне з найболючіших економічних питань для українців — постійне підвищення цін на продукти харчування. Як таке могло трапитися в країні, яку називають одним із найперспективніших аграрних гравців світу? Чому зростають ціни?
— Зростання цін і паніка навколо дефіциту окремих груп товарів не має під собою реальних підстав. Це відлуння політичних боїв. По-іншому це назвати не можна. Зерна в Аграрному фонді й Держкомрезерві не тільки достатньо, його кількість навіть перевищує норму. Кабмін уже прийняв постанову про виділення всього наднормативного зерна із засіків Держкомрезерву на переробку, щоб переповнити, а не просто наповнити ринок дешевим борошном і ліквідувати паніку.
Окреме питання — постачання борошна для виробництва соціальних сортів хліба. Аграрний фонд вже переробляє своє зерно з урахуванням вартості переробки і логістичних витрат, фактично за собівартістю, продасть її хлібопекарським підприємствам для виробництва з дешевого борошна соціальних сортів хліба.
Але український внутрішній ринок постійно відчуває на собі ще й тиск зовнішнього ринку, де ціни набагато вищі.
— Але ж Україна — виробник зернових, тому зерно має бути вдома дешевшим. Крім того, зерновий експорт сьогодні обмежений.
— Ви вважаєте, що зростання ціни на зовнішньому ринку ніяк не впливає на вітчизняних власників зерна? Вони бачать, що зовнішні ціни на зерно зростають, і в них теж виникає бажання поставити на внутрішньому ринку вищу ціну.
— Тобто ви вважаєте, що в цінових гойдалках винні спекулянти й жадібні виробники, які хочуть більшого зиску?
— Нині немає об’єктивних економічних причин для цінової паніки на ринку продуктів. Натомість є паніка, що нагнічується політиками-опонентами, — і не більш того.
— Хотілося б почути від вас оцінку продовольчої безпеки країни.
— Сьогодні немає жодної загрози продовольчій безпеці України. З борошном ми розібралися. З цукром проблем теж не буде: в середу приймемо постанову щодо завезення цукру-сирцю по квотам ВТО в об’ємі 267,8 тисячі тонн, а у травні почнуть його переробку. Завеземо цукор-сирець, аби в травні ще більше наситити цей ринок, — і в сезон полуниць і вишень матимемо достатні його запаси.
— Повертаючись до питання цін, скажіть, чи бачите ви сьогодні ознаки нечесної конкуренції на якихось ринках аграрної продукції?
— У деяких утримувачів аграрної продукції сьогодні дійсно виникає бажання підтягнути рівень внутрішніх цін до рівня зовнішніх. Класика бізнесу полягає в тому, що підприємець вкладає гроші, запускає виробництво, і з отриманої виручки компенсує вкладені засоби й отримує додатковий прибуток. У нас же відбувається таке: маючи три супермаркети, підприємець хоче побудувати ще сім. Ділянки вже оформлені під споруди, але треба шукати ресурси для будівництва. Тому такі власники мереж завищують націнку на продукти до тієї межі, яку вважають за необхідну. І так сьогодні буває часто-густо.
— А як оцінюєте роботу Антимонопольного комітету в цьому напрямі?
— Наскільки мені відомо, АМК веде розслідування щодо ринку світлих нафтопродуктів, а також вивчає окремі групи продовольчих товарів щодо монопольних змов.
РОЗРОБЛЯЄТЬСЯ ПРОГРАМА ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ
— Збивати ажіотажний попит на продукти харчування сьогодні допомагає імпорт. Чи вважаєте ви нормальною таку практику, й як треба діяти в майбутньому, аби це попереджати?
— Імпорт — не найкращий інструмент. Потрібно розвивати своє виробництво. Уряд цим займається.
— А як же китайська гречка й білоруське вершкове масло?
— Гречку не можна виростити взимку, й імпортувати 10 тисяч тонн масла доведеться, тому що молочне поголів’я великої рогатої худоби значно знизилося за останні три роки. Та це виняткові випадки.
Аби запобігти такій ситуації у майбутньому, прем’єр-міністр доручив у найкоротші терміни розробити й почати реалізовувати цього року програму імпортозаміщення. Наше завдання — максимально виробляти вдома ту продукцію, яку ми споживаємо.
Ми практично повністю забезпечуємо себе необхідними продуктами. Імпорт більшості з них коливається у розмірі 2 — 10 %, за такого ж або значно більшого об’єму експорту. Але критична ситуація у нас по двох групах: фрукти — близько 50% усього обсягу й риба — 70 %.
— А ви «за» чи «проти» посилення державного протекціонізму?
— Україна — член ВТО. Тому держава має обмежений інструментарій захисту внутрішнього ринку. Проте те, що свого виробника необхідно протекціонувати й захищати як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках — безперечно. Тому ми хочемо повернутися до ідеї створення торговельно-економічних місій при посольствах. Вони постійно працюватимуть над просуванням наших товарів на зовнішні ринки.
— А посольствам, мабуть, ще й оцінки ставитимете за те, як вони справляються з цим завданням?
— Абсолютно правильно. Повинні існувати критерії оцінки ефективності їхньої роботи. Якщо хтось має негативний торгівельний баланс, то до нього буде один підхід, збільшив реалізацію товарів — інший.
— Питання на продовження тези про державний протекціонізм. Чи підтримуєте ви пропозицію асоціації птахівників і тваринників про введення ліцензування й квотування імпортної продукції?
— В Україні дійсно дуже багато своїх потужностей із виробництва птиці й м’яса. І якщо хтось намагається демпінгувати на внутрішньому ринку перед нашими виробниками, то завдання держави розібратися з цим. Не можу стверджувати, що ми діятимемо, як пропонують наші виробники. Проте це питання необхідно розглядати.
УКРАЇНА НАПОЛЯГАЄ НА ЗБІЛЬШЕННІ ТАРИФНИХ КВОТ В ЄС
— А що відносно дозволу для наших птахівників експортувати продукцію за кордон?
— Основною перешкодою в рамках доступу до відповідного ринку ЄС на сьогоднішній день є невідповідність стандартів, санітарних і фітосанітарних норм. У нинішньому варіанті проекту договору про ЗВТ з ЄС існують попередні домовленості щодо апроксимації нашого законодавства до законодавства ЄС в даній сфері. Передбачено, що алгоритмом спрощення торгівлі між сторонами має стати «апроксимація» — «визнання еквівалентності заходів» — «спрощення торгівлі».
Паралельно в переговорному процесі йде обговорення об’ємів квот на постачання продукції українського птахівництва на європейський ринок. Наприклад, згідно з попередніми домовленостями, ЄС пропонує тарифну квоту в розмірі близько 10 тисяч тонн на рік м’яса птиці. Є зауваження й щодо інших груп. Ми працюємо над тим, аби значно збільшити об’єми цих квот.
— Які позиції принципові для України в цьому діалозі з ЄС: у чому не можна поступатися?
— У діалозі важливим є досягнення балансу між захистом нашого внутрішнього ринку й забезпеченням максимального доступу до ринку ЄС. У цьому контексті ми наполягаємо на збільшенні тарифних квот ЄС, з урахуванням об’ємів історичного експорту України, наприклад — зернових. Також важливим є максимальне відкриття ринку послуг ЄС. Особливий інтерес для України представляє ринок транспортних послуг (авіаційний, автомобільний, залізничний і внутрішній водний транспорт).
Наше завдання — домогтися реально вигідних умов гри на європейському ринку для українських виробників.
— Чи змінився за час кризи рівень конкурентоспроможності вітчизняного продукту?
— На мій погляд, в даному випадку доречніше говорити про збільшення експорту товарів і послуг. За підсумками 2010 року він виріс на 28%. Тобто Україна успішно рухається на зовнішні ринки.
А наскільки наші товари конкурентоспроможні? Це залежить від того, яку групу товарів аналізувати. Наприклад, вітчизняні тверді сири в Європі не конкурентоспроможні. А ось устаткування для переробних галузей наші виробники поставляють в європейські країни.
— З якими країнами Україна має найбільш неоціненний торгівельний потенціал, розвинувши який можна отримати додаткові об’єми експорту й приріст ВВП?
— Складно буде освоювати ринки Європи та США. А ось на ринках країн Азії, Африки, Південної Америки — перспективи дуже хороші. Зараз ведуться переговори з Бразилією, спільно з якою Україна будує старт для ракет, і вже за рік можна буде робити перші запуски. Безумовно, перспективні також ринки СНД, з якими Україна традиційно має позитивний торгівельний баланс.
