Лютий виявився напрочуд плідним місяцем для розвитку вітчизняного енергоринку. Його початок ознаменувався тим, що Україна нарешті стала повноправним членом європейського Енергетичного співтовариства, а відтак вітчизняний енергетичний ринок поступово почав інтегруватися з європейським.
Згодом посол України в ЄС з особливих доручень В’ячеслав Княжницький в штаб-квартирі НАТО представив программу енергетичної безпеки країни на 2011—2014 рр. Коротко характеризуючи документ дипломат відзначив, що «вражаючими для нього» є положення про енергоефективність, енергозбереження та забезпечення. Втім він не пояснив чому.
Більш конкретну заяву стосовно цього посол озвучив в інтерв’ю Deutsche Welle, повідомивши про те, що українські споживачі незабаром зможуть самостійно обирати постачальника електроенергії, який запропонує їм найнижчу ціну. За словами Княжицького, постачання електроенергії українському споживачеві відбуватиметься за принципом бензозаправки: людина заправляє машину на тій АЗС, де найнижча ціна. За таким же принципом, як підкреслив дипломат, українці незабаром зможуть обирати собі компанію-постачальника електрики.
«В Україні це має виглядати так, як тут, у Брюсселі», — говорить посол. Саме такі процеси уже відбуваються в країнах Європейського Союзу. Для прикладу: один із житлових кооперативів Брюсселю за останні п’ять років тричі змінював постачальника електрики. Це дало можливість цього року знизити ціни на 17%. Саме це, переконаний Княжницький, є сенсом того, над чим нині працюють в Україні, реалізовуючи положення членства в європейському енерготоваристві. Княжницький переконаний, що головною метою членства України в Енергоспівтоваристві є, власне, створення таких умов на енергоринку, які унеможливлять маніпулювання цінами, стабілізуватимуть їх, а то й дозволять їх знизити.
Першими скористатися перевагами вільного вибору постачальника енергоресурсів зможуть жителі столиці. Як запевнив посол, у Києві вже напрацьовані відповідні можливості, коли енергетичні компанії змушені змагатися за клієнтів і перемагає той, хто пропонує нижчу ціну.
Вирішення проблеми малозабезпечених верств населення посол вбачає в розробці урядом відповідної програми дотацій. «Потрібна законодавча база, відповідна інфраструктура, моніторинг ситуації, що дозволить уникнути маніпуляції та дискримінації. Щоб нікому не створювалися пріоритети й щоб дійсно споживач приймав рішення», — каже Княжницький. За його словами, нині завдання номер один для України — розповсюдити існуючу в Брюсселі та Києві практику в цій всій енергетичній сфері в країні.
КОМЕНТАР
Олександр ТОДІЙЧУК, президент Київського міжнародного енергетичного клубу «R-Club», член правління Альянсу «Нова енергія України»:
— Передумови, які дозволили українському ринку електроенергії працювати за так званим принципом «заправки» є. У нас досить добре розвинена мережа постачальників електроенергії, всі вони працюють на різних умовах та за різними принципами, тому відповідно мають різні за ціною електроресурси. Споживачу вже зараз є з чого вибирати. Однак механізму, який би дозволяв вітчизняному ринку електроенергії працювати на ринкових умовах поки що немає.
Державі потрібно створити достатньо вагому нормативно-правову базу аби забезпечити подібний перехід на європейську практику постачання електроенергії. І це питання не вирішується швидко. Може пройти рік, а може й декілька, перш ніж вдасться реорганізувати до такого принципу наш вітчизняний ринок постачання електроенергетики. Це залежить від багатьох чинників: політичної волі, рівня забезпечення матеріально-технічними ресурсами, готовності самого ринку до диверсифікації джерел постачання. Поки що ж рівень та темпи проведення енергетичних реформ в Україні залишають бажати кращого. І я переконаний, що більшість споживачів енергії невдоволені інертністю їхнього проведення.
Втім, якщо такі заяви звучать, то це вселяє надію, що вітчизняний ринок енергоресурсів вже таки став на шлях інтеграції до європейських практик. Наступним, на мою думку, потрібно реорганізовувати ринок теплопостачання в Україні, аби також дати можливість споживачу самостійно обирати собі постачальника тепла. Хоча тут проблем трохи більше. Окрім того, що потрібно готувати законодавство, треба переробляти тепломережі, адже вони в нас будувались за радянських часів, коли цей ринок діяв за централізованим принципом, а не на конкурентних умовах, як у Європі.
