Найважливішим мистецтвом для нас, українців, зараз є «мистецтво» реформ, а найважливішою реформою — перебудова житлово-комунального господарства. Тому що ні в якій іншій сфері немає таких боргів (11 млрд. грн.), такої низької якості обслуговування, такого злодійства й такої динаміки зростання тарифів.
Із чого почнемо? Невже з чергового підвищення тарифів? Держава була налаштована вельми рішуче. Ще б пак. Он у Івано-Франківську більш як десяток ЖЕО та комунальних підприємств готують до банкрутства, й швидше за все через низьку рентабельність, зумовлену «дешевими» тарифами. Але події в світі свідчать, що люди різких рухів у напрямку зростання вартості житлово-комунальних послуг, так само, як і інших непопулярних реформ, можуть і не схвалити. І не чекатимуть виборів, щоб сказати своє слово. Не випадково старт тарифного ралі, запланований на січень, поки відкладено — принаймні кияни отримали в лютому рахунки, що не відрізняються від грудневих. Підвищення буцімто переноситься на березень. І розмови про пеню за прострочення сплати рахунків чомусь затихли, хоча захід, у принципі, необхідний і навіть, як вважають чимало людей, справедливий...
Зате дедалі реальніше вимальовувалася законодавча основа реформи ЖКГ — новий Житловий кодекс. І дійсно, чинне зведення законів для цієї сфери було ухвалено ще за радянських часів. (До речі, автор особисто був присутній на голосуванні у Верховній Раді УРСР і пам’ятає, які надії покладалися на цей документ. На жаль, вони не виправдалися.) Отже, новий документ сьогодні, як то кажуть, «на часі». Але чи достатньо актуальності, якщо далеко не всіх у країні влаштовує зміст?
Схоже, автори законопроекту можуть зіткнутися з опором значно більшим, ніж той, який викликав Податковий кодекс. Якщо під дію останнього підпадали лише підприємці та їхні родини, то нові житлові статті відчує буквально кожний громадянин України.
Ось що говорить відомий юрист Тетяна Монтян. «Насправді Житловий кодекс страшний, як атомна війна. Він абсолютно нікому не потрібен, — стверджує Монтян. — Житловий кодекс — це породження Радянського Союзу. Предметом його регулювання був розподіл державного житла між громадянами, й потрібен був лише для того, щоб у кожного було лише одне місце проживання. Відтоді як з’явилася приватна власність, Житловий кодекс більше нікому не потрібен... Це просто переписані своїми словами чинні закони». Єдиною метою ухвалення Житлового кодексу, як вважає юрист, є примусове впровадження в житловому господарстві керівних компаній. Вона нагадує, що відтоді як вони з’явилися в Росії, мешканці будинків, переведених на обслуговування керівних компаній, навіть у глибинці платять за житло й відповідні послуги значно більше, ніж жителі дорогих квартир у Берліні, Парижі, Вашингтоні...
«Кожний будинок буде зобов’язаний вибрати собі керівну компанію, а хто не спроможеться вибрати сам, — пояснює Монтян, — тому її призначить місцева влада. Тобто нічого не зміниться. Будинки обслуговуватимуть усі ті самі, хто й зараз. Але за відкат і занос керівним компаніям». А хто керуватиме цими компаніями? Як розповіла Монтян, для них будуть запроваджені кваліфікаційні вимоги, «які в Кабміні пройдуть (відповідатимуть. — Авт.) виключно свої».
Створивши й очоливши об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), адвокат Монтян уже здійснила житлово-комунальну реформу у власному будинку. Вона має неабиякий досвід «спілкування» з вигнаними з нього (її зусиллями) жеківцями і вважає, що реформа має полягати в створенні та спрощенні умов для створення й роботи таких об’єднань. Крім того, на її думку, організації ОСББ мають передувати технічний аудит і паспортизація будинків із виділенням частки кожного співвласника в цілісному майновому комплексі. А всім ОСББ повинні надаватися у власність, як це зроблено в Естонії, земельні ділянки, на яких стоять їхні будинки. Інакше власники ризикують одного «чудового» дня (скільки будинків в Україні близькі до руйнування) залишитися й без даху над головою, й без грошей. «Жодних інших способів проведення реформ не існує. Це доведено емпіричним досвідом багатьох інших країн», — стверджує Монтян.
Але ми, як заведено, йдемо своїм шляхом. Наприклад, народний депутат (Партія регіонів) Інна Богословська всі надії покладає на те, що нинішня влада спрямує необхідні кошти на реформування системи ЖКГ. «Кияни, донеччани, харків’яни, львів’яни, хмельничани — всі бачать, як гаряча вода омиває холодну землю під час морозів», — живописала вона одну з реалій нашого життя. «Але ми впевнені, що ця зима буде останньою, коли люди страждають від того, що прориваються труби й тече гаряча вода по снігу.
Влада зробить усе, щоб така ситуація більше не повторилася», — обіцяла народний депутат. Її б слова, як то кажуть, та Богові у вуха. Тому що українці досить скептично ставляться до всіляких добрих намірів, особливо пов’язаних із різними глобальними перебудовами.
Екс-міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко нагадує, що влада хотіла виділити кошти на реформу ЖКГ ще цього року, але, за його словами, в бюджеті відповідного рядка не з’явилося. Він побоюється, що під час реформи («я їй не опираюся — було б чому чинити опір») податковий Майдан може перетворитися на значно потужніший житлово-комунальний. Якщо уряд цього не усвідомить і не зуміє створити професійне лобі цієї реформи та перетягнути на свій бік громадську думку, реформа просто захлинеться в протестах.
Мабуть, у країні все ж таки є люди, котрі бачать цю загрозу. Міністерство житлово-комунального господарства, проект USAID «Реформа міського теплозабезпечення в Україні» та зірки українського шоу-бізнесу розпочали акцію під назвою «Сезон теплозбереження», орієнтовану здебільшого на молодь. Немає слів, наміри вражають. Але, як виглядає, значно ефективніше були б не пісні й танці на морозі, а, наприклад, купівля, хоча б для житлової інспекції столиці, тепловізора, який би наочно демонстрував мешканцям будинків, чому в їхніх квартирах буває холодно. Керуючись показаннями цього приладу, фахівці могли б підказати мешканцям, на що їм треба було б не шкодувати грошей.
Заступник міністра ЖКГ Ольга Романюк, яка брала участь у прес-конференції з нагоди запуску проекту, зазначила, що міністерство всіляко підтримуватиме цей проект і такого роду ініціативи. «Одним із основних завдань нашого уряду є зменшення залежності України від імпорту енергоресурсів, досягти цього можна завдяки запровадженню енергозбережних технологій і скорочення споживання теплової енергії, тому питання інформування молоді про ефективне використання енергоресурсів є одним із найактуальніших для країни», — сказала вона.
У свою чергу, в.о. директора місії агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Сара Вайнс, яка виступала там же, висловила переконання в тому, що для подальшого успішного розвитку України як незалежної держави їй слід сконцентрувати увагу на економії енергоресурсів. «Якщо кожен з нас почне робити маленькі зміни в своєму житті, то ми всі разом допоможемо зберегти багато енергії, якщо кожен із нас розповість своїм друзям, батькам, братам і сестрам, що вони також можуть зробити такий внесок, змінити свої звички, тоді всі разом ми допоможемо Україні досягти енергетичної незалежності», — заявила вона.
Як бачимо, пані, не змовляючись, говорили про одне й те саме. І нехай це всього лише загальні слова, але повторювати їх треба без втоми. Утім, цього мало. Житлово-комунальна реформа — королева реформ, мусить у першу чергу орієнтуватися на поліпшення якості обслуговування людей і їхніх будинків. Нові тарифи не можуть братися зі стелі, мають бути прозорими й обгрунтованими, їх слід гарненько обговорити на професійному й експертному рівні. Наприклад, екс-міністр Кучеренко вважає, що реформі має передувати всебічна професійна дискусія, якої, на його думку, сьогодні немає.
Радикально налаштований правознавець Монтян у своїх політпрогнозах не закликає до житлових бунтів, хоча свого часу досить довго не сплачувала за квартиру й послуги з принципових міркувань. У той же час, адвокат не бачить альтернативи для держави: або відкрити бухгалтерії ЖЕКів, і тоді поступово можна буде рухатися до світових цін, говорить вона, або отримати бунт.
