Ще одна норма нещодавно прийнятого закону «Про регулювання містобудівної діяльності» спростовує положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і Закону України «Про екологічну експертизу». Ідеться про обов’язковість екологічної експертизи, коли проводиться затвердження певних інвестиційних чи забудовних проектів. Тож новий закон уже вилучає з переліку об’єктів екологічної експертизи інвестиційні проекти, техніко-економічні обѓрунтування й розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння наявних підприємств. Також замість проведення державної екологічної експертизи в новому законі йдеться про державну експертизу, яка проводитиметься в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури. «Виникне ситуація, коли Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України самостійно встановлюватиме для себе правила, змушуватиме всіх дотримуватися цих правил і саме себе контролюватиме, адже навіть процедуру громадського обговорення перетворено на фарс. А громадські слухання як форма обговорення проектів містобудівної документації та місцевих правил забудови вилучаються із Закону України «Про планування і забудову територій»», — вважають українські екологи.
Турбує також те, що в новому законі вже немає норми, за якою забудовники та інвестори обов’язково мають дотримуватися екологічної безпеки, санітарного й епідемічного добробуту громадян, енергозбереження, пожежної безпеки, архітектурних вимог тощо. «Таким чином, новий закон дає можливість реалізувати в Україні екологічно шкідливі проекти під виглядом інвестицій, що може призвести до погіршення екологічної ситуації та здоров’я українців. Важливо зазначити, що вже нині громадські екологічні організації стурбовано констатують в усіх регіонах України справжню навалу «іноземних інвестицій» у вигляді застарілих виробництв, технологій, які завозять в Україну і планують для будівництва», – констатують екологи.
Ще одне занепокоєння – з приводу змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». За новими нормами, екологічну експертизу на атомних станціях також буде послаблено, що, на думку екологів, «може призвести до непередбачуваних техногенних катастроф».
Погано те, що всі ці обѓрунтовані зауваження природоохоронці висловлювали ще раніше — ще на етапі підготовки цього законопроекту в Мінрегіонбуді. Тоді вони надіслали листа прем’єр-міністрові України М.Я. Азарову з проханням зняти з розгляду Кабінету Міністрів України зазначений законопроект. Екологічна громадськість зверталася до керівництва Верховної Ради України, комітетів і деяких народних депутатів на всіх етапах його опрацювання стосовно неприпустимості ухвалення цього законопроекту в представленій редакції. Утім, голосу громадськості не було почуто, і громадської позиції враховано не було. Більше того, народні депутати України, які підтримали цей законопроект, проігнорували думку Науково-експертного та юридичного управлінь Апарату Верховної Ради України. Слід нагадати, що відсутність такого висновку суперечить вимогам Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу і загрожує погіршенням співпраці з ЄС внаслідок невиконання Україною своїх екологічних зобов’язань.
Для Києва, як міста з кількамільйонним населенням і величезним транспортним навантаженням, кожне дерево, якийсь маленький сквер або парк мають бути на вагу золота. Однак реалії свідчать зовсім про протилежне. Зелені насадження не те що не бережуться, а безжально вирубуються... Парк імені Стуса, сквер на вулиці Малишка біля метро «Дарниця», парк «Покал» у Голосіївському районі столиці, забудова біля Жовтневої лікарні та на Пейзажній алеї — лише частина тих територій, де попри спротив киян частково або повністю вирубали зелені насадження під забудову. До цього переліку можна додати сквер на розі вулиць Червоноткацької та Червоноградської, що поблизу станції метро «Дарниця». Його вирубали лише кілька днів тому. Для будівництва чергового торгового центру. І це при тому, що Верховна Рада з грудня минулого року запровадила заборону на вирубування парків та скверів у Києві протягом п’яти років.
МОРАТОРІЙ НА ВИРУБКУ НЕ ДІЄ
Мабуть, кияни вже помітили, що тривалий час поблизу парку імені Пушкіна стоїть білборд з рекламою нового елітного житлового комплексу, на якому написано: «Мій будинок в парку». Це просто нонсенс, коли в парку, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва, належить до об’єктів природно-заповідного парку, зводиться будинок. Архітектори та екологи вже прозвали цю новобудову серед парку незугарною спорудою. «У парку вже збудовано величезну потворну будівлю і вирубано сотні дерев. Причому вирубка почалася не з фасаду проспекту Перемоги, щоб люди відразу помітили і почали бити на сполох, а з глибини парку. Там уже й парку як такого не залишилося, з’явився ресторан, стоянки під виставковий центр, а з дерев, по суті, залишилася лише ріденька мережка», — коментує голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
Натомість компанія-забудовник рекламує свій проект як такий, що витриманий у стилі екоархітектури, оскільки розташований в унікальній екологічній зоні Києва поблизу з парком Пушкіна, дозволяє мешканцям насолоджуватися видом на зелені зони та дихати свіжим повітрям. В екологів зовсім інша думка з цього приводу, бо яке може бути свіже повітря на проспекті Перемоги, де постійно величезний потік транспорту, а від парку з десятками дерев майже нічого не лишилося.
Виправити ситуацію мав би мораторій Верховної Ради. Утім, користі від нього, як бачимо, немає. «Цей закон, за великим рахунком, діяти не буде. Як правило, коли знищують дерева, то роблять це на ділянках, уже відведених під забудову. Практично це сквер, а за документами — вже будинок, — пояснює заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк. — Якщо в Пушкінському парку виріс елітний будинок, то трохи інша доля чекає на всю паркову смугу від станції метро «Лівобережна» до «Чернігівської». Її віддано під забудову ще 2007 року. Там планується такий самий торговельно-розважальний комплекс завдовжки кілька кілометрів, який виріс на Оболонському проспекті («Dream Town»). Загалом 400 гектарів парків і скверів у Києві роздано під забудову, тому будь-коли їх почнуть рубати. І якщо ми будемо звертатися до прокуратури й інших відомств із цього приводу, у відповідь нам напишуть, що ці ділянки п’ять років тому рішенням Київради було передано під забудову, і робити щось буде вже пізно».
Екологи констатують, що тенденція до знищення зеленого обличчя столиці як була, так і залишиться. Чому ж ніхто не несе відповідальності за сотні зрубаних дерев, серед яких — десятки віковічних? «Тому що ті, хто вирубує, перебувають при владі, вони ж не будуть самі себе притягувати до відповідальності за порушення закону України, — вважає Тетяна Тимочко. — Нещодавно на розгляд до Верховної Ради внесено закон, за яким ліквідовується інститут екологічної експертизи, відміняються громадські слухання і таке інше, тобто впровадиться ціла низка змін до законодавства, розроблена Міністерством регіонального будівництва та розвитку, які якраз на руку тим, хто знищує зелені насадження».
ЗЕЛЕНІ ЗОНИ В КИЄВІ – ВЖЕ ДЕФІЦИТ
Відповідати за збереження зелених зон повинна Державна екологічна інспекція, але екологи стверджують, що ефекту від їхньої роботи немає. Вона час від часу проводить рейди й перевірки, але запобігати вирубуванню зелених зон — це не їхня компетенція. Це визнають і в самій Держекоінспекції. «В ході проведення будівельних робіт на території парку чи скверу ми щоразу перевіряємо дозвільні документи на знесення зелених насаджень. Зокрема, звертаємо увагу на наявність ордерів, що передбачено постановою Кабінету Міністрів № 1045, — розповів «Дню» начальник відділу біоресурсів Державної екологічної інспекції Сергій Комарчук. — Запобігати ж вирубкам ми не можемо, тому що ми маємо право лише на перевірку під час здійснення якихось робіт, а дозвільних документів ми не виписуємо. Підставою для знесення зелених насаджень є ордери, а їх видають відповідні структури Київської міської державної адміністрації. На жаль, ми можемо впливати тільки за фактом робіт. Якщо це незаконне вирубування дерев, то ми його негайно зупиняємо, готуємо списки, що забороняють проводити такі роботи. Звісно, винуватці мають нести і фінансову, і кримінальну відповідальність, але це питання до прокуратури».
У КП «Київзеленбуд» стверджують, що у столиці вже бракує територій для створення нових парків і скверів загального користування. Натомість нові будинки виростають буквально на очах. Через такий дисбаланс змінюється не лише зелене, а й архітектурне обличчя Києва. «Більшість зелених зон столиці не оформлені юридично, їхні межі не визначені на карті, а коли немає чіткого розмежування, то можна їх просто вирубати і збудувати елітні житлові комплекси, — додає архітектор Олег Гречух. — Якщо взяти до уваги район Осокорки, то тут на площі 20 гектарів був намитий пісок і збудований житловий район на багато тисяч людей. За таких умов, звісно, нічого зеленого й живого не виростиш. Набагато гірша ситуація, коли в ущільненій історичній забудові в центральній частині міста з’являються висотки. З одного боку, нове житло має класифікацію бізнес-класу, тобто воно більш комфортне, створене не за старими радянськими нормативами з малою площею квадратних метрів на одного мешканця. Очевидно, при такому будинку має бути комфорт не лише у квартирі, а й на подвір’ї. Та коли знищується вся зелена територія навколо такого будинку, тоді постає питання — то який же це бізнес-клас, якщо всю його прибудинкову територію заасфальтовано, машини через брак місця для паркування стоять на газонах, а відчутного покращення класу життя немає. Останніми роками за кордоном особливу увагу приділяють тому, щоб новий будинок був не тільки зі зручними приміщеннями, а й мав свою рекреаційну зону, яка так потрібна людині. У нас же відбувається геть навпаки: зелені насадження просто знищують».
Із таким ставленням до парків та скверів, яке бачимо нині, — вульгарним, байдужим і корисливим, зелене майбутнє нам навряд чи світить. Площі зелених зон в Україні та Києві зменшуються шаленими темпами. Якщо 2000 року паркових насаджень у населених пунктах було майже 550 тисяч гектарів, то 2005-го їх було вже 460 тисяч, а станом на 2010 рік — 412 тисяч. По суті, за десять років загальна площа парків та скверів скоротилася майже на 150 тисяч гектарів. Екологи додають, що коли 20 років тому кількість зелених насаджень на одного мешканця Києва перевищувала норму в чотири рази, то нині внаслідок знищення зелених зон ми наздоганяємо промислові центри України, де їх практично немає. Виходить, рубаємо гілку, на якій сидимо.
ДОВIДКА «Дня»
У 1899 році на честь 100-річчя О. С. Пушкіна на земельній ділянці по правому боку проспекту Перемоги за пропозицією садової комісії міської думи було вирішено закласти парк і назвати його Пушкінським. Площа парку — майже 20 гектарів. У 1901 році головний садівник міста І.О. Жуковський розробив план парку. Було вирішено, що дерева в ньому посадять діти. Заздалегідь підготували дві тисячі ям і стільки ж саджанців — їх подарували відомі садівники Крістер і Вессер. 19 жовтня 1902 року в парк привезли понад 1000 учнів із 53 міських училищ, і під звуки військових оркестрів були посаджені дерева, що дали початок Пушкінському парку. В основному це були ялини, модрини, а також дуби та липи. На відміну від інших парків міста дерева тут були висаджені окремими біогрупами, в результаті чого утворилися гаї з різних видів дерев.
Після Другої світової війни в парку було відкрито зелений театр, будинок культури заводу «Більшовик», танцювальний майданчик, кафе, концертно-танцювальний зал «Ліра», читальний і шаховий павільйони, атракціони та ігрові автомати. Пам’ятник Пушкіну встановили в парку у 1962 році. Фігура поета була відлита із бронзи і встановлена на п’єдесталі із чорного лабрадориту. Загальна висота пам’ятника становить 14 метрів. Протягом 1970-х років на території Пушкінського парку по вихідних днях нелегально працював ринок платівок із музичними записами зарубіжних виконавців, які привозилися із- за кордону.
Час та нові економічні й соціальні обставини змінюють обличчя парку. Підпорядкування парку комунальній власності колишнього Радянського району столиці стає «чорною сторінкою» в його біографії. 90% основних фондів парку передається на баланс ТОВ «АККО Інтернешнл». Господарі фірми заробляють великі гроші, а парку залишається зіпсоване асфальтове покриття, розбиті доріжки та газони. Станом на 2009 рік парк був дуже занедбаний і захаращений. Мав палац культури заводу Більшовик, церкву Агапіта Печерського (поряд із Київським медичним інститутом), спортивний комплекс та концертно-танцювальний зал.
