Нині забудовники в Києві то того знахабніли, що вирубують практично останні дерева в центрі міста. Споруди різних розмірів та призначення виростають на місці скверів, дитячих майданчиків, зруйнованих архітектурних пам’яток. Якусь надію зупинити це беззаконня дає активність самих киян, які намагаються завадити йому.
Однією з «гарячих точок» столиці є сквер імені Зої Космодем’янської в Шевченківському районі. Вже понад п’ять років триває боротьба місцевих мешканців та забудовника за цей невеличкий скверик площею 0,1 га.
Ще у 2003-му Київрада передала в оренду релігійній громаді парафії храму на честь Рівноапостольного Великого Князя Володимира, настоятель — о. Андрій (Миткалик), половину скверу імені Валерія Чкалова, розташованого на 200 метрів вище по вулиці Олеся Гончара.
Рішення одразу викликало протести місцевих мешканців. Адже цей сквер вже понад 100 років є улюбленим місцем відпочинку жителів мікрорайону. Крім того, поруч вже є церква — Володимирський собор, тож релігійні потреби мешканців цілком задоволені. Членів релігійної громади він не влаштовує, оскільки громада підпорядковується Українській православній церкві Московського патріархату, а Володимирський собор є головним храмом Української православної церкви Київського патріархату.
Через два роки (21.04.2005 р.) Київрада зважила на думку киян і скасувала своє рішення, натомість релігійна громада отримала в оренду на 25 років іншу ділянку. Згідно з новим рішенням Київради, каплиця мала постати на місці скверу імені Зої Космодем’янської, що на перетині вулиць Олеся Гончара та Богдана Хмельницького.
Сквер існує тут понад 100 років (з 1893 р.). Він зовсім невеличкий. Проте для мешканців прилеглих будинків скверик — ніби оаза в асфальтовій пустелі. Сюди приходять відпочити та поспілкуватися мешканці кількох прилеглих будинків, адже навколо практично немає дворів. Місцеві жителі доглядають за ним, поливають у літню спеку газони й дерева. Обличчям скверу є невеличкий пам’ятник Герою Великої Вітчизняної війни Зої Космодем’янській. Незважаючи на суперечливі факти біографії самої Космодем’янської, тендітна фігурка дівчини зі зв’язаними за спиною руками давно стала тут рідною. Біля підніжжя пам’ятника завжди лежать живі квіти.
У травні 2006 року на територію скверу почали завозити бетонні блоки для будівництва. Мешканці мікрорайону виступили на захист пам’ятника. Було організовано цілодобову варту, до КМДА передано прохання щодо скасування рішення про забудову скверу, під яким поставили свої підписи понад дві тисячі киян.
19 жовтня 2006 року в сквері відбулися громадські слухання. Присутні одразу розділилися на противників та прихильників будівництва каплиці. В результаті паралельно відбулися два різні заходи з того самого приводу, і кожна сторона вважає законними лише свої слухання.
26 липня 2007 р. Київрада скасувала рішення від 21.04.2005 року. Далі почалася судова тяганина, яка триває досі з перемінним успіхом. Спочатку Господарський суд міста Києва визнав недійсним рішення Київради від 26.07.2007 року. Потім Шевченківський районний суд задовольнив позов мешканців про визнання протиправним та нечинним рішення Київради від 21.05.2005 року. А 2 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення скаргу релігійної громади, яка вперто домагалася права на будівництво. Врешті-решт Вищий адміністративний суд України 14 липня 2010 року частково задовольнив її скаргу і скасував постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009 р. Справу знову було направлено до Шевченківського районного суду. Зараз триває її розгляд.
Хоча долю скверика досі остаточно не вирішено, його оборонці стверджують, що релігійна громада чинить спроби підготовки до будівництва. Представниця ініціативної групи мешканців-захисників скверу Віра Бабенко розповіла, що 2 грудня в сквері з’явилися невідомі особи, які здійснювали заміри території та звіряли з планом. Одна з них відрекомендувалася представником забудовника.
Представник релігійної громади у суді, юрист Віктор Щербаков, заперечив причетність забудовника до дій цих невідомих. Він також запевнив, що при будівництві каплиці не буде зрубано жодного дерева. Пам’ятник (за його визначенням — паркова скульптура), нібито, теж залишиться на своєму місці. Проте мешканці не ймуть віри словам забудовників. Вони висловлюють побоювання, що, окрім знищення парку, будівництво в сквері ім. Зої Космодем’янської може призвести до пошкодження прилеглих будинків, частину яких зведено ще на початку ХХ століття.
На чиєму боці правда, має вирішити суд. Однак захисники скверу не впевнені в об’єктивності суддів. Хоч як би там було, є всі підстави вважати, що ситуація зі сквером вирішиться не скоро.
