У вівторок голови російського «Газпрому» й «Нафтогазу України» Олексій Міллер і Євген Бакулін підписали в Москві меморандум про створення (впродовж 2011 року) спільного підприємства для видобутку метану з вугільних пластів. Воно створюється на паритетній основі для роботи на території України. Далі сторонам належить попіклуватися про розробку фінансово-економічного обгрунтування цього СП і його установчих документів. У них буде визначено розмір статутного капіталу підприємства, порядок формування його органів управління й ухвалення рішень. Належить також прийняти рішення про фінансування СП і його першочергові проекти.
Словом, меморандум як меморандум — містить наміри й ще не узгоджені плани на майбутнє. У них, зокрема, зазначається, що спільне підприємство займеться геологорозвідкою, оцінкою ресурсів метану вугільних пластів і їх переведенням у запаси промислових категорій, а також бурінням і освоєнням свердловин, облаштуванням метановугільних родовищ, транспортуванням і використанням вугільного газу. «Консолідація наших зусиль лежить у логіці ініціатив з інтеграції діяльності двох компаній, — заявляє Міллер. — Робота СП дозволить застосувати й в Україні передові технології «Газпрому» з видобутку вугільного газу, відкриє нові перспективи для нашої співпраці — тепер у освоєнні нетрадиційних джерел. Йдеться не лише про видобуток в Україні додаткових обсягів газу, які раніше були недоступні, а й, що навіть важливіше, про підвищення безпеки при видобутку вугілля шахтним способом за рахунок вилучення метану з пласта».
Чи можна стверджувати, що «Газпром» має відповідні передові технології? Хіба що з певною натяжкою і враховуючи, що в України їх, на жаль, поки що немає взагалі. «Газпром» торік почав видобуток вугільного метану на Талдінському родовищі в Кузбасі. Але, гадаю, було б дещо поспішно вважати, що росіяни за такий короткий термін зуміли, образно кажучи, узяти за бороду бога таємниць підземного світу Гермеса. Але вони вже, схоже, вважають саме так. «У нас є свої технології, у нас є свій досвід, тому я думаю, що ми зараз, напевно, можемо висунути гасло: «Якщо у вас є сланцевий газ, то ми до вас йдемо!» — говорив раніше голова «Газпрому».
У той же час, у Росії, як виглядає, створення СП для вугільного газу розглядають чи то як сходинку, чи то навіть як троянського коня для створення з Україною газотранспортного СП, неприхованою метою якого є отримання в управління української ГТС. Не випадково, виступаючи перед журналістами після підписання меморандуму, Міллер нагадав, що з боку України будуть внесені газотранспортні потужності, а з боку Росії — видобуткові. Глава «Газпрому» уточнив, що вже зробив пропозиції українській стороні щодо конкретних родовищ. За його словами, зараз обговорюються компанії, які можуть виступити оцінювачем для активів кожної зі сторін.
іллер висловив упевненість, що створення такого СП піде на благо двох країн. «Це абсолютно взаємовигідний проект — це проект, який потрібен не лише Росії й Україні, не лише «Газпрому» і НАК «Нафтогаз України», а й нашим європейським партнерам», — загітував він українську сторону, ніби забувши, що йшлося зовсім про інший проект.
Якоюсь мірою ситуація нагадувала розмову глухого з німим. Міністр палива, енергетики й вугільної промисловості України Юрій Бойко не лише розповідав, що сторони перебувають у постійному діалозі й шукають модель, яка б максимально відповідала інтересам двох країн, а й говорив також про своє сокровенне — підкреслював, що Україна зацікавлена в збереженні транзиту російського газу через свою територію в довгостроковій перспективі. «Ми хочемо, щоб наступні покоління також мали наше надбання й повністю використовували на благо країни транзитний статус держави», — пояснював міністр свою позицію.
Тим часом, того ж таки дня в Києві робоча група з національних проектів при Комітеті з економічних реформ презентувала свої підходи до створення в Україні LNG-терміналу — морського терміналу з приймання зрідженого природного газу. І головним меседжем цієї презентації, яку проводили керівник групи Владислав Каськів і директор новоствореного державного підприємства «Національний проект «LNG-термінал» Петро Мірошников, було повідомлення про те, що 19 січня 2011 року буде оголошено конкурс на розробку техніко-економічного обгрунтування цього проекту. Каськів поінформував, що низка структур, зокрема дві російські недержавні компанії, виявили зацікавленість у створенні ТЕО.
Ще одним важливим меседжем Каськіва стало повідомлення про те, що 15 грудня Кабмін вирішив передати проект будівництва LNG-терміналу від Міністерства палива, енергетики й вугільної промисловості цьому держпідприємству.
У зв’язку з чим це було зроблено й про що це свідчить? Можна припустити, що фахівці штабу галузі, чимало яких тією чи іншою мірою брали участь у будівництві єдиного зі здійснених національних проектів — нафтопроводу Одеса — Броди, дещо скептично ставляться до заморського зрідженого газу й побоюються, як би його не спіткала доля нафтопроводу, що обслуговує сьогодні в основному інтереси Росії... Але, швидше за все, керівника Мінпаливенерго й вугілля просто постаралися позбавити необхідності відповідати на деякі гіпотетичні запитання російської сторони. Наприклад, на таке: якщо Україна постійно говорить про збереження транзиту російського газу через свою територію в довгостроковій перспективі, то чому вона сама планує після введення в дію LNG-терміналу (2016 рік) отримати істотну вигоду, зменшивши на 10 мільярдів кубометрів імпорт трубного газу з Росії?
Утім, за Росію ми можемо не переживати. Думаю, що там уважно стежать за тим, що відбувається в Україні, й уже мають плани щодо того, як осідлати, за прикладом Одеси — Бродів, і цей український проект. Як повідомили на презентації, за попередніми оцінками, будівництво терміналу обійдеться в 0 мільйонів, на створення інфраструктури піде, залежно від місця розташування, 0—360 мільйонів, на врізання в газотранспортну систему — 0—460 мільйонів. Припустиму ціну покупки Україною зрідженого газу автори презентації зі зрозумілих причин не називали, але в розданих журналістам матеріалах вона зазначена — 0 доларів за тисячу кубометрів. Можна припустити, що саме така ціна, за попередніми планами, робить проект рентабельним. Проте на презентації не порушувалося питання про танкери для постачання газу в український порт. І, відповідаючи на відповідне запитання «Дня», Каськів і Мірошников відповіли, що на першому етапі кораблі для перевезення доведеться фрахтувати, що помітно позначиться на рентабельності проекту.
Немає поки що й відповіді на запитання, звідки прийде до України зріджений газ... Найкращим його постачальником був би Азербайджан, але, як зауважив у розмові з «Днем» енергетичний експерт Олександр Нарбут, коли Бойко був із візитом у цій країні, там відмовилися підписати заготовлений українською стороною меморандум, вочевидь тому, що ресурси газу цієї країни вже зорієнтовані на іншій такий же проект у Румунії (м. Констанца). Нарбут упевнений, що до створення ТЕО «рахувати цей проект скільки-небудь серйозним узагалі не випадає». За його словами, він «поки має в основному політичну підоснову, й ми розуміємо, в якому контексті він може використовуватися». Другий дуже важливий момент, на думку експерта, полягає в тому, щоб при підготовці ТЕО консультантові було поставлено завдання не просто дослідити ринки потенційних постачальників, а й провести з ними попередні консультації, щоб дати нашому уряду реалістичне уявлення про можливі джерела постачань. Більше того, Нарбут зазначає, що Україні було б набагато вигідніше качати з Азербайджану не зріджений, а природний газ по трубах. За його словами, в Україні є фахівці, які в деталях опрацьовують цей проект.
