Як у Білорусі оцінюють побоїще в центрі Мінська та дії правоохоронних органів щодо демонстрантів, які взяли участь в акції протесту проти фальсифікації президентських виборів? Якими будуть наслідки для президента Білорусі Олександра Лукашенка, який віддав наказ жорстоко розправитися з демонстрантами? Про це розповідає «Дню» один із учасників акції, керівник департаменту політичних наук Європейського гуманітарного університету, заступник головного редактора «БелГазеты» Віктор МАРТИНОВИЧ.
— Такого в Білорусі не було. Олександр Лукашенко стрімко втрачає імідж всенародно підтримуваного президента і перетворюється на авторитарного диктатора зусиллями команди силовиків, які так поводяться. Я сподіваюся, що у них запрацює мозок і вони відпустять, щонайменше, п’ятеро кандидатів в президенти. Я вважаю, що затримання кандидата в президенти в період виборчої кампанії є безпрецедентним фактом.
— Крім того, судячи з повідомлень ЗМІ, в Мінську було затримано багато журналістів.
— Там був кошмар. Я ледве уникнув арешту. Наш фотограф був заарештований. Журналістів били ногами по голові, тягали обличчям по снігу. Так, це все було.
— Чому білоруська влада чинить так жорстко с демонстрантами?
— Мені здавалося, що Олександр Лукашенко міг виграти ці вибори цілком чесно. Мені не відома причина, чому його силовики так повелися. Але зараз усі в Мінську говорять про те, що, можливо, вірні екзит-поли замовлені телеканалом БелСат, які давали лише 30 відсотків підтримки Олександру Лукашенку. Саме цими екзит-полами пояснять звірства, що скоювали на площі. Насправді він знав, що не переміг у першому турі, тому віддав команду жорстко поводитися із мирною демонстрацією.
— Але по телебаченню показували кадри, де демонстранти штурмували будівлю уряду.
— Дійсно, в натовпі були якісь перевдягнуті провокатори, які били вікна будинку уряду. Але інтенція була пройти через двері будинку уряду й зустрітися з прем’єром Сидорським. П’ятьма кандидатами в президенти була сформована робоча група, яка повинна була зайти в будівлю і провести переговори з прем’єром. Та цього не сталося. Замість прем’єра в будинку уряду виявився спецназ чисельністю декілька сотень. Коли мирні парламентери почали протискуватися в будинок уряду, їм протистояла брутальна сила. Бійці щитами почали виштовхувати їх назад. З боку влади розбите скло, а з іншого, так би мовити, боку невлади — сотні затриманих, арештовані кандидати в президенти, побиті журналісти, вся площа залита кров’ю з розбитих облич. То хіба це адекватно? Гадаю, ні.
— То хіба варто було Лукашенку переживати за результати виборів, якщо майже чверть виборців проголосували достроково?
— На мій погляд, у Лукашенка здали нерви, йому не треба було давати команду на розгін натовпу. Ну, оголосили б, що він виграв, протести б вгамувалися. Тому що стояти там п’ять днів демонстранти не могли б, адже католицьке Різдво незабаром. Він перед усім світом з’явився зусиллями команди, силового клану брутальним диктатором, який тримається на крові. Тому що на площі працювало приблизно 40 знімальних груп і 800 журналістів, які все це бачили і сьогодні написали про це в номер. Мені здається, навіть якщо б оголосили, що він переміг не 80 відсотками, як вони видали, а з 55 відсотками, як він, напевно, переміг. Не впала б із нього корона. І у мене, наприклад, було б менше питань, ніж зараз. Я ось тепер не знаю, в якій країні живу, після того що я вчора бачив і ледве ухилився від палиць ОМОНа.
— Чи вважаєте ви адекватною реакцію Європи і США на дії силових органів Білорусі?
— Реакція з боку Європи і США — адекватна. Зараз головна інтрига — це позиція Росії. Це мене цікавить найбільше. Місяць тому до зустрічі Лукашенка й Медведєва в рамках саміту СНД йшлося про те, що Росія не визнає виборів. Тоді приводів для невизнання виборів не було. І було відчуття, що Лукашенко перемагає чесно. А тепер виникає відчуття, що стався державний переворот із арештом основних кандидатів. Кандидат Нетляєв був брутально побитий і отримав черепно-мозкову травму середнього ступеня із втратою свідомості в той час, коли вибори ще не закінчилися. На нього і його команду напали о 19.30 із вибух-пакетами й шумовими шашками. У цей момент він був людиною з посвідченням кандидата. На мій погляд, це щонайкраще свідчить про те, що вибори визнати чесними й прозорими досить складно через такі силові дії проти кандидатів. Вочевидь, що ОБСЄ відобразить все це в своїх звітах і заявить про непрозорість процесу. Якщо Медведєв визнає вибори після того, як Лукашенко прийшов до нього вибачатися, то основний підсумок буде досягнутий — визнання Росії.
— За це визнання йому доведеться платити.
— Так, можливо, вони вже домовилися про передачу найбільших нафтопереробних підприємств у розпорядження Росії. Подивимось.
— Тоді й переміщувати він буде Білорусь у бік Росії, єдиного економічного простору, митного союзу.
— Не буде він переміщуватися у бік митного союзу. У мене є відчуття, що він чинитиме саме так, як чинив завжди. Вибори, врешті-решт, визнають. І він знову почне торг, висуватиме умови й ратифікуватиме документи щодо ЄЕП лише після того, як Росія піде на певні поступки, скажімо, щодо ціни за газ. Зараз для нього критично важливо стати лідером, який може спиратися на Росію. А після інавгурації він говоритиме про те, що є всенародно вибраним лідером і білоруський народ не дозволяє йому здавати економічну незалежність Російської Федерації.
— А як розвиватимуться відносини Лукашенка з ЄС, враховуючи це побоїще? Тим паче, що там від нього чекають демократичних перетворень.
— Нічого не зміниться. Олександр Лукашенко — його прихід і перебування у владі, це символ того, що нічого не зміниться. Будь-який інший кандидат привів би Білорусь до якихось добрих або поганих змін. Факт такої перемоги Лукашенка означає, що все буде так, як було раніше. Він показав свій стиль правління і те, як він сприймає владу. Продовжуватиметься торг. Якщо Європа зможе засудити його брутальність розгонів, він скаже: гаразд, я вирушаю до Росії. І Європа зрозуміє, що не можна відпускати Білорусь до Росії й закриє очі на щось. Учора екс-прем’єр Литви Казимира Прунскене говорила, що такі речі є проявом демократії. До цих пір, поки таких брутальних розгонів не було, це свідчило, що в Білорусі — диктатура. А зараз ось те, що відбувалося на площі, свідчить про те, що, напевно, в Білорусі почалися позитивні зміни. Тому він зможе знайти в істеблішменті ЄС тих, хто захищатиме його інтереси. Торг триватиме. Ми продовжуватимемо бовтатися між Європою і Росією.
— Виходить, що більшість білорусів влаштовує правління Лукашенка, якщо не так багато людей виходить на демонстрації?
— Учора постало 30-40 тис. людей. Це досить багато, хоча, звичайно, це не 100 тис. Напевно, більшість пасивно сприймає його. Ми не впевнені, що вони голосують за нього. Але виходити й протестувати проти нього вони не готові. І в цьому якась прекрасна іронія долі. Мені здається, що ефективність моделі правління, яка діяла в Білорусі всі ці роки, починає поволі здавати. Протягом року ситуація в Білорусі різко погіршуватиметься. Це викликано укладеними з Росією угодами, які передбачають підвищення цін на енергоресурси, а також тим, що золотовалютні резерви вже розтали. Якби криза почалася, скажімо, за Нетляєва, то це вказало б, що золоте століття було за Лукашенка, а за демократів, що прийшли до влади, і за реформаторів все стало погано. Подія на площі означає — системна криза почнеться за Лукашенка. І люди зрозуміють: політика, що проводиться ним, була не дивом, а якоюсь зупинкою часу, коли ми витрачали отримувані від Росії ресурси. щоб відчувати себе в Радянському Союзі. З іншого боку, вони зрозуміють, що ефективність цієї моделі невисока. Я прогнозую до кінця четвертого терміну правління різке падіння зарплат, проблеми із збутом продукції — весь пакет проблем, що випливає через закритість країни, відсутність іноземних інвестицій і матеріальну й моральну застарілість продукцію заводів. Мені здається, всесвітньо справедливим є той факт, що все це станеться за Лукашенка, а не за іншого президента.
