Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Країно, відкрий очі!

Підлітки йдуть із життя, не витримуючи «безсистемності системи»
21 грудня, 2010 - 00:00
ПРОЩАННЯ З ОЛЕГОМ ГАЙФУТДІНОВИМ / ФОТО АВТОРА

Невелике село Родіонівка лежить у чверті години їзди від Кривого Рога. Майже всі його мешканці добре знають одне одного. Вочевидь, тому смерть двох підлітків — Івана Герасименка та Олега Гайфутдінова, немовби грім серед ясного неба, вразила родичів і односельців. Напередодні 17-річних хлопців знайшли повішеними на гілці старого дерева на березі Інгульця, в приватному секторі Кривого Рога. Ховали приятелів на засніженому сільському цвинтарі без церковного обряду, оскільки їх ще до завершення розслідування фактично оголосили самогубцями. Тим часом, мешканці Родіонівки впевнені, що неповнолітнім хлопчакам «допомогли» піти з життя.

Односельці запам’ятали Івана та Олега як нерозлучних друзів. Навчалися приятелі в одному класі місцевої школи і поруч сиділи за партою. Після десятого класу Іван вступив до будівельного ліцею, Олег рік потому — до Центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, де готують бульдозеристів. Попри те, що вчилися вони в різних кінцях міста, своє дозвілля, як правило, проводили разом. Однокурсники згадують, що серед учнів друзі нічим особливим не виділялися — ні зовнішнім виглядом, ні способом життя, ні успішністю. Як більшість їхніх ровесників, вони любили погуляти на дискотеці, пограти на комп’ютері, інколи випити пива. На відміну від замкнутого Олега, Іван був заводієм і навіть проблемним хлопцем. Розповідають, що він влітку цього року встигнув отримати умовну судимість за участь у крадіжці килимових доріжок із ліцею. Попри гріх, йому дали можливість довчитися і здобути робітничий фах. Здавалося, що попереду у хлопців — ціле життя, але воно несподівано завершилося трагедією.

В офіційному повідомленні Головного управління МВС у Дніпропетровській області говориться, що трупи двох підлітків, які висять на дереві, побачив у вівторок 14 грудня, мешканець приватного будинку на вулиці Польській, який близько першої години дня вийшов у двір. Особи хлопців у міліції встановили доволі швидко й негайно зробили висновок про ймовірну причину їхньої загибелі. За три дні до цього в селі Родіонівка в одному з приватних домоволодінь невідомі зловмисники вкрали саморобний зварювальний апарат, шліфувальну машинку та електричний кабель. Підозрюваними виявилися Іван Герасименко і Олег Гайфутдінов, тим паче, що один із них уже мав проблеми із законом. За версією міліції, на самогубство хлопці пішли «через страх бути притягненими до кримінальної відповідальності за здійснення ряду злочинів». Дійсно, мешканці Родіонівки розповідають, що в суботу 11 грудня з Іваном і Олегом майже чотири години розмовляв дільничний — у нещодавньому минулому тракторист. Що відбувалося в кабінеті дільничного, мешканцям села невідомо. Щоправда, за їхніми даними, підлітки зізналися в скоєному, і навіть підписали якісь папери. Вдень у неділю Іван і Олег виїхали із села, і після цього ніхто з родичів їх більше не бачив. Лише у вівторок вранці до Родіонівки дійшла страшна звістка про знахідку на березі Інгульця. «У першій половині дня нам зателефонував знайомий, який працює в міліції Кривого Рога, розповідає дядько Олега, — Сергій Леонідович. — Він повідомив, що нашого небожа знайшли повішеним разом із Іваном Герасименком, але ми не відразу повірили. Припустімо, хлопці щось поцупили, але посадити, в гіршому разі, могли лише Івана, в якого була умовна судимість. Чого було боятися Олегові, і навіщо йому було вішатися — залишається незрозумілим». Щоправда, мешканці Родіонівки розповідають, що в селі й раніше траплялися дрібні крадіжки — в основному пропадало те, що можна здати на брухт, але ніхто при цьому не попадався. «Не виключено,— говорять вони, — що у вартових порядку з’явилася можливість списати розкрадання на підлітків. Тим паче, що наприкінці року зазвичай прийнято рапортувати про успіхи в боротьбі зі злочинністю».

Над загадковою загибеллю своїх вихованців сушать голову педагоги. «У мене таке враження, що їх просто залякали, говорить заступник директора з навчально-виховної роботи Центру з підготовки та перепідготовки робітничих кадрів №1 Наталя Місюра. — У п’ятницю Олег був на заняттях і брав довідку для оформлення соціальної допомоги, адже він був сиротою і його виховувала тітка. У суботу — неділю він був у селі, а в понеділок його бачили в училищі, хоча на заняттях його не було. Парубок не був схильний до суїциду, не вживав наркотиків, жодних відхилень не мав. До того ж, нещодавно перед виробничою практикою він проходив медичну комісію. Що сталося з понеділка на вівторок — невідомо». Думку своєї колеги поділяє й заступник директора будівельного ліцею Людмила Музика, яка вважає, що її колишній вихованець Іван Герасименко був цілком звичайним хлопцем. «Він був життєрадісним і веселим, і не міг вчинити самогубство», — впевнена вона.

На похорон підлітків із Кривого Рога приїхали викладачі й однокурсники. Дві траурні процесії, попереду яких несли хрести й портрети небіжчиків, зустрілися на сільському цвинтарі. «З Олегом я мешкав на одному поверсі в гуртожитку, згадує його однокурсник Сашко. — Хлопець він був добрий і доброзичливий. Знаю його лише з позитивного боку і нічого поганого сказати не можу». Чому ж Іван та Олег вирішили повіситися — ні в кого з їхніх знайомих немає певної відповіді. «Вони не могли цього зробити самі, говорить заплакана однокласниця Люда. — Я думаю, що їм «допомогли». Упевненості в цьому присутнім на похороні додав дивний вигляд підлітків. «У внука синці під очима, подряпини на носі та припухла губа», — підтвердила бабуся Олега Людмила Леонідівна Гайфутдінова. Тим часом, міліція поспішила заявити, що трупи неповнолітніх перед їхньою відправкою в бюро судмедекспертизи «не мали зовнішніх ознак насильницької смерті». «Жодних заходів тиску на них не чинили — ні фізичних, ні інших, запевняє перший заступник Криворізького райвідділу міліції Андрій Березовський. — Напередодні до нас звернувся мешканець Родіонівки, який повідомив про пропажу будівельних інструментів. Було встановлено свідка, який бачив двох хлопців, які розбирали зварювальний апарат. Цих хлопців опитав дільничний, і вони зізналися у скоєному. Як пояснив один із хлопців, йому бракувало на особисте життя, оскільки батьки давали лише три гривні на день». Перший заступник начальника РВВС говорить, що дільничний Валентин Капінус опитував Івана та Олега в приміщенні агрофірми, де розташований його кабінет. Під час бесіди, за його словами, були присутні потерпілий, свідок і працівники агрофірми. Цікаво, що в міліції так і не змогли відповісти, чи були чи ні під час спілкування з неповнолітніми їхні батьки, опікуни, педагоги, не кажучи вже про адвоката. Адже навіть виклик до дільничного міліціонера чи до райвідділу, як кажуть юристи, мав здійснюватися через них, оскільки ранима психіка підлітка — тонка річ.

Не можна не зазначити, що будівля Криворізького РВВС, яке курірує сільський район, розташоване в Кривому Розі через дорогу напроти Центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, де вчився Олег Гайфутдінов. У зв’язку з цим у викладачів закралася підозра щодо того, де був у понеділок їхній учень, який на заняттях не був, але на хвилинку забігав до училища. Не виключено також, як говорять вони, що хлопців могли викликати до міліції й у вівторок уранці. Самі працівники Криворізького РВВС це категорично заперечують, хоча визнають — питання про порушення кримінальної справи таки вирішувалося. «На прохідній у нас є журнал, пояснює А.Березовський. — У ньому фіксуються всі, хто входив і виходив із райвідділку. Якби хлопців викликали, то записи про їхні відвідини обов’язково збереглися б». Цікаво, що від будівлі Криворізького РВВС до місця загибелі підлітків лише хвилин двадцять ходу — для цього просто потрібно спуститися сусідніми вулицями до берега Інгульця. Якщо підлітки самі собі вкоротили віку, то, безперечно, в стані афекту. Проте хто і де міг довести їх до такої кондиції? Звертає на себе увагу ще одна важлива, але дуже дивна деталь. За офіційним повідомленням обласного управління МВС, мешканець будинку №14, що на вулиці Польській, виявив повішених у вівторок близько 13.00. Проте родичі Олега Гайфутдінова з Родіонівки розповідають, що дізналися про його загибель ще в першій половині дня, а заступник директора Центру перепідготовки Наталя Місюра твердо запевняє, що її повідомили про це на роботі приблизно об 11.00. Що означає така неточність у роботі правоохоронців, можна лише здогадуватися.

Із цього приводу люди висловлюють припущення, що зробити подібний запис могли для того, щоб розвести в часі загибель підлітків і їхнє перебування в міліції. Минулої осені в селі Старовишневецьке Синельниківського району дільничний на підпитку розстріляв із табельного пістолета двох підлітків. Трагічний інцидент, як стверджувала міліція, стався пізно вночі, проте місцеві жителі стверджували, що стріляв сержант набагато раніше — ще до опівночі. Лише потім, після втручання преси й громадськості, з’ясувалося, що дільничний і його начальство спробували приховати справжню картину того, що сталося. Чи мало місце подібне в Криворізькому районі, поки не відомо, адже перевірка там іще триває. Хоч би як там було, суїцид серед підлітків, схоже, стає звичним явищем в Україні. За повідомленнями ЗМІ, в Кіровограді на очах у товариша повісився 16-річний підліток. Зовсім недавно він вступив до училища й проблем із навчанням не мав. Блукаючи вулицями міста разом із товаришем, він забрів до недобудованого будинка, де хлопцю й спало на думку накласти на себе руки. Хлопці приладнали зашморги й встали на цеглини, але в останню мить один із них злякався й передумав. За висновками співробітників кримінальної міліції, котрі проводили розслідування, жодних «об’єктивних даних про доведення підлітка до самогубства не було виявлено».

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Родіонівка
Газета: