Уряд дозрів для перегляду угоди з Кіпром про уникнення подвійного оподаткування. Про це свідчить заява віце-прем’єр-міністра-міністра соціальної політики Сергія Тігіпка, який доручив підготувати відповідні документи. «Кіпр давно перетворився на найбільшого інвестора української економіки: з цієї країни інвестовано понад 8,5 млрд.дол. А з України до Кіпру, за даними офіційної статистики, лише прямих інвестицій — 6,3 млрд.дол. Усім зрозуміло, що ці інвестиції — кошти українських підприємств, які уникають оподаткування. Саме тому ми повинні перекрити канали втрат бюджету через офшори», — заявив чиновник. Тема відтоку грошей до офшорів сьогодні є особливо актуальною з огляду на проблеми з наповненням бюджету. Чи закриє Податковий кодекс схеми витоку грошей до «тихих» гаваней? Про це та багато чого іншого «День» запитав керуючого партнера Honest & Bright Company Ltd Ярослава ЛОМАКІНА.
— Тривалий час ви допомагаєте бізнесу оптимізувати податки й вивчаєте офшори. Скажіть, де найпростіше зберігати гроші з мінімальною сплатою податків?
— Потрібно розуміти, що ухиляння від сплати податків і оптимізація — це різні речі. Перше — незаконне, кримінальне, а друге — цілком вписується в межі закону. Оптимізація властива бізнесу практично в будь-якій країні світу. Проте, безумовно, в різних країнах простота мінімізації податків є різною: наприклад, у Франції, Німеччині або США це зробити складніше, ніж будь-де. Зазвичай бізнес починає оптимізувати свої доходи, якщо в рідній країні високий податковий тиск.
— Які країни є найцікавішими для вітчизняного бізнесу з погляду мінімізації податків?
— Найпопулярніші — це класичні країни-офшори: Беліз, БВО, Домініка, Сейшели. В окремих випадках для оптимізації цікавими є також такі країни, як Панама, Гонконг, Нова Зеландія і, звісно ж, Кіпр, який тривалий час посідає особливе місце завдяки хорошій податковій системі, що забезпечує збереження грошей при мінімальній сплаті податків.
— Які схеми оптимізації найбільше до вподоби українському бізнесу?
— Усе залежить від конкретних інтересів бізнесу: для металургів схеми одні, для хіміків — інші. Можна змінювати ознаки доходів і витрат компанії, щоб різниця, з якої сплачується податок, ставала мінімальною. А можна оптимізувати на ставках податків. Проте якою б не була схема, в ній завжди присутній офшор як «тиха фінансова гавань», з якої гроші починають свою дорогу й до якої вони повертаються. Гроші до офшорних зон потрапляють різними шляхами й через різні країни, але в результаті чистий прибуток компанії, що прагне мінімізувати свої податки та зберегти зароблені гроші, накопичуватиметься на розрахунковому рахунку офшорної компанії в банку, який може бути у вельми пристойній неофшорній країні, наприклад, в тій самій Австрії, Великій Британії, Швейцарії. При цьому компанія цілком законно не сплачуватиме податки, оскільки законодавство цих країн-офшорів не передбачає оподаткування доходу, отриманого за межами цієї країни. Країни-офшори заробляють на відкритті офшорних компаній і на їхньому обслуговуванні, а не на зборі податків. Полежавши трохи на розрахункових рахунках, гроші повертаються додому у вигляді іноземних інвестицій, де до них додається додана вартість. Ось такий замкнутий цикл фінансового кругообігу.
— Скільки коштує така послуга для бізнесу?
— Вартість обслуговування діяльності офшорної компанії залежить від фінансового обороту компанії. Створення компанії в країні-офшорі коштуватиме щонайменше 1 000 дол.— 1 500 дол. Плюс близько 400 дол. за відкриття банківського рахунку для неї та робота консультантів. Тобто близько 2 000 дол.
— Чи вплинула криза на кількість операцій компаній з офшорами?
— Кількість операцій зменшилася з огляду на об’єктивне зниження економічної діяльності. Проте під час кризи намітилася інша цікава тенденція. Українські бізнесмени дорослішають і починають відмовлятися від офшорів. Вони шукають більш законні способи збереження своїх грошей. Тобто український капітал з офшорів починає набувати більш цивілізованої форми. Це не означає, що бізнес повертає всі вивезені гроші додому, він просто шукає інші, цивілізованіші способи збереження грошей. Так, якщо раніше намагалися відправляти гроші на рахунок офшорної компанії з Кіпру, то зараз створюють компанії у Великій Британії, Австрії. З’являються люксембурзькі, датські, голландські холдинги.
— Чи змінить ситуацію з відтоком грошей до офшорів ухвалення Податкового кодексу?
— У мене таке відчуття, що при роботі над кодексом змагалися дві групи: одна прагнула реально покращити економічну ситуацію та процес сплати податків, а інша — повернути до життя практику «відкатів» при поверненні ПДВ і відновити роботу конвертаційних центрів, функції яких, до речі, абсолютно легально виконували ті самі СПД-шники.
Мінусом цього кодексу, на мій погляд, є заборона юрособам зараховувати витрати від роботи з СПД-шниками до валових витрат. Це призведе до того, що компанії будуть змушені створювати фірми-одноденки, які товари (наприклад, побутову техніку, яку раніше продавали СПД-шники) продаватимуть за готівку. Тобто Податковий кодекс перенаправить схеми отримання готівки на фірми-одноденки (а цей бізнес контролювати набагато легше, ніж тих же СПД-шників). Адже бізнесу живі гроші потрібні, а отримувати їх законно через роботу з СПД-шниками після впровадження кодексу стане невигідно.
— Як зміниться вартість переведення в готівку валюти в конвертаційних центрах у зв’язку з цим?
— Поміняти валюту на гривню можна двома шляхами, і від цього залежить вартість послуги. Перший варіант є найбезпечнішим — через систему діяльності промислово-фінансової групи. Це коштуватиме до 20% від суми. Якщо міняти через підпільні конвертаційні центри, то вартість коливається від 1,3% до 0,3%.
— Чи є в Податковому кодексі стимули для того, щоб великий бізнес залишав свій прибуток у країні, а не виводив до офшорів?
— Податковий кодекс залишив лазівки, через які великий бізнес абсолютно легально з мінімальними витратами може вивозити гроші до офшорів. Але слід розуміти, що ступінь розвитку схем оптимізації в країні залежить від розміру суми податків, які бізнес сплачує державі. Наразі я не бачу покращення податкового клімату для компаній, щоб вони припинили користуватися схемами оптимізації податків. Незважаючи на зниження податкових ставок у кодексі, все одно фіскальне навантаження зашкалює за 30%. Тобто бізнесу необхідно сплатити державі понад третину всіх доходів та ще й внески до різних соціальних фондів. Зроблених у Податковому кодексі поступок замало для того, щоб бізнес став чесно сплачувати всі податки.
— Які зміни необхідно внести до кодексу, щоб зменшити відтік грошей до офшорів, адже, за словами глави держави, документ ще переглядатиметься?
— Щоб перекрити відтік до офшорів, потрібно, щоб загальна сума податків і зборів до соцфондів складала менше 30% прибутків. Плюс забезпечити дотримання букви закону й прав власності. А загалом треба намагатися максимального знизити податки. Адже статус офшору зробив би Україну однією з найсильніших країн світу. Подумайте, ми маємо чорнозем, велику кількість природних копалин, вигідне географічне розташування, висококласних фахівців — тобто нам і карти в руки.
— А що ж або хто заважає зробити Україну податковим раєм?
— Україна, як і багато інших країн, грає у велику геополітичну гру. І деяким значним геополітичним гравцям дуже невигідно, щоб вигадані ними інструменти використовували всі. Будь-який додатковий офшор наступає на горло цим гравцям. І зауважте, що зараз головними споживачами офшорів є зовсім не українські чи російські бізнесмени, а глобальні транснаціональні компанії. Якщо загалом поглянути на бізнес, то очевидно: чим цивілізованіший він, тим актуальніше для нього використання офшорів і схем мінімізації.
