Не бувати квітню раніше січня, стверджували герої однієї відомої казки. Але це було колись. А тепер логічного й законного перебігу подій не дотримуються. Інакше хіба могла б учора Верховна Рада розглядати держбюджет країни, перш ніж ознайомилася з намірами уряду дати хід пенсійній реформі? Але, припустімо, пенсійні страждання не настільки істотні (все одно бюджету доведеться дотувати й, по суті, тягти на собі Пенсійний фонд). А як можна розбиратися з бюджетом, не маючи затвердженої парламентом програми соціально-економічного розвитку й без визначення основ грошово-кредитної політики? Звісно, на відповідні запитання опозиції майже ніхто не звертає уваги.
Зрозуміло, якби в будинку під куполом скрупульозно дотримувалися черговості, то бюджету можна було б чекати, як то кажуть, до нових віників. А ми вже звиклися регулярно обирати з двох зол. І далеко не завжди знаємо, яке з них менше. Саме так потрапили до порядку денного Ради проект закону про бюджет, а одночасно — зміни до Бюджетного кодексу і в деякі надто вже щедрі закони (типу «дітей війни»). Власне, вчора перед законодавцями стояло завдання мінімум — заслухати презентацію Мінфіну й ухвалити бюджет у першому читанні, тобто практично без жодних поправок. А щоб надати прискореному й скороченому бюджетному процесу видимості легітимності, вчора більшість почала роботу з його процедури й особливостей, а точніше з графіка. І постановила: після презентації міністром фінансів розглянути в першому читанні й ухвалити за основу. Не пізніше 19 грудня розглянути у фракціях і комітетах, сформувати пропозиції й представити в бюджетний комітет (після цієї дати пропозиції не прийматимуться). Далі відводиться три дні для доопрацювання бюджету в профільному комітеті й узгодження з представниками Кабміну. 22 грудня — остаточне друге читання. У цілому, бюджет мають ухвалити до 24 грудня. Останній бюджетний «бій», після якого відбудеться голосування «в цілому», запланований на 24 грудня. У цей історичний день, якщо не станеться якогось форс-мажору, бюджет точно буде ухвалено. І з одного боку, який завжди свідчить, що поганий, але своєчасний бюджет (у цьому разі він спізнюється на три місяці) гірше, ніж жодного, — це добре. Але є й інша думка, що базується на вироку, винесеному лідером партії «Батьківщина» Юлією Тимошенко: «Це страшний бюджет, такого ще ніколи не було за часів незалежності». Вона не лише пророкує, що представники опозиції подадуть до нього свої професійні пропозиції, а й обіцяє, що наполягатиме на ухваленні нового закону про соціальні стандарти, який розробила її політична сила з урахуванням усіх передвиборних обіцянок Президента Януковича.
Дійсно, бюджетні документи Кабміну містять чимало положень, у яких слід було б добряче покопатися народним депутатам. Це, зокрема, норми про можливість випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) для капіталізації НАК «Нафтогаз України» та кредитування Аграрного фонду, про право Кабміну брати кредити на купівлю акцій банків, надання їм фінансової допомоги й фінансування приватизації раніше капіталізованих банків. У всіх цих випадках запозичення можуть проводитися понад обумовлені в бюджеті обсяги фінансування й граничного розміру держборгу, встановленого на рівні 375,64 мільярдів гривень. Чи не час зупинитися?
Вирішальний голос сьогодні у Президента Януковича. Напередодні бюджетної епопеї він заявив, що «реформа державної влади й бюджетна політика наступного року тісно пов’язані між собою. Якщо коротко, то йдеться про бюджет реформ». Президент вимагає від прем’єр-міністра Миколи Азарова забезпечити в діяльності уряду «програмно-цільовий підхід» при плануванні й виконанні бюджету. «Виходячи з наявних розрахунків проекту бюджету, я вимагатиму дотримання прозорості при реалізації політики державних фінансів і з мінімальним — до 3,5% (від ВВП. — Авт.), дефіцитом, з прозорими процедурами збору податків і використання бюджетних коштів». Президент сподівається, що провладна більшість підтримає цей бюджет і «ми увійдемо в новій рік без потрясінь і політичних колотнеч».
Звісно, бюджет ухвалюється парламентом. Але чи не треба владі, висуваючи «бюджет реформ», заручитися ще й підтримкою суспільства, більшості платників податків, яким далеко не байдуже, на що і як використовуються їхні гроші. Епопея з ухваленням Податкового кодексу показала, що влада не має в суспільстві достатньої підтримки, на яку слід спиратися, реформуючи країну. Чи усвідомлюють цю проблему в правлячій Партії регіонів, чи розуміють, що слід зробити для того, щоб здобути довіру громадян? Схоже, спроба намацати відповідні підходи виявилася при розробці першого етапу адміністративної реформи. Але чи можна вважати її вдалою?
Проект Держбюджету наступного року спростовує декларації влади про те, що метою адміністративної реформи є скорочення витрат на утримання державного апарату, заявив лідер політичної партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк в ефірі одного з телеканалів. Він зауважив, що в Україні на тисячу громадян припадає вісім чиновників. Тоді як у США — вдвічі менше, а в сусідній Польщі — три чиновники на тисячу поляків. Проте така кількість чиновників не покращує життя громадян в Україні, вважає Яценюк, адже вони не виконують своїх функцій. Народний депутат упевнений, що останні укази Президента про зміни в системі державної влади не вирішують цієї проблеми. «Тому що це не реформа, це перерозподіл коштів, ресурсів, влади й перерозподіл людей, наближених або віддалених від Президента», — підкреслює Яценюк. На його думку, влада проводить реформи безсистемно. Черговим свідченням цього є те, що в проекті державного бюджету на 2011 рік, який Кабінет Міністрів нещодавно вніс до парламенту, передбачені кошти на міністерства, що вже скасовані указами Президента. «Йдеться про мільярдні витрати. Про які реформи тут говорити, якщо уряд навіть не може порахувати державні витрати?» — запитує лідер «Фронту змін». «Витрати на Президента України та на Державне управління справами 2009 року становили 817 мільйонів гривень, 2010-го — 947 мільйонів, а після цієї «реформи» на утримання Президента та його адміністрації передбачено 1 мільярд 344 мільйони. Удвічі більше, ніж два роки тому! Генпрокуратура України: 2009 рік — 900 мільйонів гривень, 2010-й — один мільярд 200 мільйонів, 2011 рік — 2,2 мільярда», — підкреслив Яценюк. У проекті бюджету, за його словами, лікування одного члена уряду обходиться країні в суму, що передбачена на лікування 4026 громадян України.
«Це в країні, де 70% населення живе на тисячу гривень на місяць. Тому я дам владі лише одну відповідь: я вам не вірю. Ви — не за реформи. Ви — лише за себе», — заявив Яценюк.
Проте, внесений урядом закон «Про державний бюджет України на 2011 рік» було в швидкісному режимі прийнято за основу. За відповідну постанову Верховної Ради проголосувало 275 народних депутатів. Голова Верховної Ради Володимир Литвин після цього сказав журналістам: «...Оскільки ми перебуваємо на марші, і йде процес реформування, то головне, аби бюджет було прийнято до нового року». Схоже, якість головного кошторису країни вже мало кого цікавить...
