1 грудня
Усе частіше ми чуємо від представників панівної партії, що у всіх негараздах нашого життя винні «помаранчеві». І борги залишили величезні, і закони не ті приймали, і політику не ту проводили. Виникає навіть відчуття, що якби була можливість, то взагалі б відмінили цей колір і навіть замалювали б його у веселці.
Згадуючи ті часи, передусім, бачу не керманичів-помаранчевістів, а нечуваний до того всенародний підйом, потяг до правди, справжньої демократії, надію на нове життя, завершення «темного періоду». І помаранчевий колір — це колір початку нового дня, панування народу у своїй рідній хаті. Здається, що ті, хто ганить цей колір, не стільки спрямовують свій лемент проти тодішніх керівників, скільки виявляють острах перед народною правдою і всіма засобами намагаються очорнити цей потяг і запобігти повторенню. Але треба засвоїти головний урок помаранчевого кольору — терпець народу має свої межі!
