Цієї неділі в концертному залі Crystall Hall було доволі людно. Публіка, а серед неї багато молоді та представників азербайджанської діаспори в Україні, зібралася заздалегідь, аби послухати концерт Еміна Агаларова. У залі ретельно готувалося до зйомок азербайджанське телебачення.
У цьому не було б нічого дивного, якби артист був просто азербайджанським співаком, а не відомим у країні бізнесменом. Емін Агаларов — комерційний директор Crocus International, спадкоємець імперії Crocus. До того ж, він зять президента Азербайджану (одружений з Лейлою Алієвою, старшою дочкою Ільхама Алієва).
У залі був аншлаг. Глядачі досить тепло зустрічали Еміна, хоча це був його перший концерт у Києві. На двох великих екранах продемонстрували кадри з музичного життя виконавця: диски із записами пісень, уривки його інтерв’ю. Володар приємного голосу і цікавої зовнішності Агаларов уже встиг здобути шанувальників. Він випустив кілька власних альбомів: Still (2006 р.), Incredible (2007 р.), Obsession (2008 р.), Devotion (2009 р.). Останні є збірками кавер-версій пісень Френка Сінатри, Елвіса Преслі, Ширлі Бессі, Тома Джонса — улюблених виконавців співаючого бізнесмена.
Три бек-вокалістки — в золотій, сріблястій і чорній блискучих сукнях і дві ударні установки давали зрозуміти, що зараз буде щось дуже потужне. Нарешті, до публіки вийшов і сам винуватець торжества. У джинсах і чорному піджаку, він, швидше, був схожий на американця. Втім, схожість була не лише зовнішньою. Однією з перших прозвучала пісня «Міс Америка» з нового альбому Агаларова, що супроводжувалася зоряно-смугастими прапорами на екранах (нічого національного — ні в зовнішності, ні в музиці). Втім, цьому є пояснення, Емін — інтернаціоналіст. Він народився в Баку, в чотирьохрічному віці переїхав разом із батьками до Москви, потім до 15 років навчався в приватній швейцарській та американській школах. Закінчив Нью-Йоркський університет, займався бізнес-менеджментом...
Прийнято вважати, що в багатих свої чудасії, і вони можуть собі дозволити ще й не таке хобі. Хоча сам Емін бачить у музиці щось більше, аніж просто захоплення, і ставиться до вокалу так само серйозно, як і до бізнесу.
