У Дніпропетровську Свято-Тихвінський жіночий монастир УПЦ Московського патріархату відсудив у школи-інтернату для дітей із вадами розвитку будівлі їдальні, спортзалу та майстерень. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області підтвердив обласний апеляційний Господарський суд, не зважаючи на протести педагогів та батьків. Причиною господарської суперечки стали будівлі, що колись належали монастирю. Десять років тому черниць пустили на територію інтернату і сторони домовилися про розділення території та приміщень за адресою вул. Чичеріна, 171. Інтернат, в якому навчається близько 200 дітей із вадами розумового та фізичного розвитку, з тих пір мирно співіснував із монастирем. Проте влітку цього року черниці звернулися до суду з проханням повернути землі та розташовані там будівлі. У серпні Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив їхній позов, а 3 листопада це рішення підтвердила апеляційна інстанція, одночасно відмовивши школі-інтернату. Заступник директора школи-інтернату Олена Сухих зазначає, що в них залишилися будівлі, де розташовані спальні та кімнати для занять, проте без їдальні навчальний заклад обслуговувати дітей не зможе. Трагічність ситуації полягає в тому, що дітям із вадами розвитку доведеться йти в звичайні школи або сидіти вдома з батьками. Мати одного з вихованців інтернату Наталія Галушко обурена тим, що «дітей намагаються викинути на вулицю». «Вони не повинні сидіти вдома, — зауважує вона. — Дітям необхідне спілкування, соціальна адаптація. А куди підуть педагоги та фахівці — зібрати таку команду буде нелегко. Легко лише розвалити інтернат, але відновити буде складно».
Адвокат Світлана Бедлецька, яка захищає інтереси інтернату, дітей та їхніх батьків, вважає, що монастир навряд чи має право на будівлі та територію. «Інтернат постійно розташовувався в цих приміщеннях із 50-х років, пояснює вона. — Приміщення добудовували, покращували, удосконалювали, а монастир перестав існувати ще в 20-ті роки. Нинішній Свято-Тихвінський монастир був зареєстрований як юридична особа лише 1998 року. Яким чином він може претендувати на будівлі і територію комунального закладу?»
Протилежна сторона, представлена в суді юристом Андрієм Патикою, запевняє, що господарська суперечка знаходиться в рамках закону, адже Україна має виконати свої зобов’язання перед Радою Європи про повернення релігійним общинам їхнього майна. Позиція монастиря, пояснює він, полягає у тому, аби повернути будівлі, що «стоять на святій землі», але дітей ніхто не виселятиме. Цим запевненням ні співробітники інтернату, ні батьки не вірять — вони налаштовані йти в інстанції далі. Впродовж п’яти днів сторона, що програла, збирається подати касаційну скаргу до Вищого господарського суду України.
