Уряду пропонують у країни СНД звільнити зерновий експорт від практики квотування. Відповідна пропозиція міститься в проекті постанови Кабінету Міністрів, опублікованому на сайті Міністерства економіки України. У пояснювальній записці до документу вказано, що це викликано необхідністю забезпечити нормальну роботу вітчизняного зернового ринку. Експерти вважають, що такий крок прискорить вихід на ринок державного зернового оператора. Проте, поліпшуючи свій зерновий імідж такими методами, Україна може накликати на себе обурення країн-учасників СОТ.
Нагадаємо, починаючи з 4 жовтня до 31 грудня 2010 року, у країні запроваджено квоти на експорт 2,7 мільйона тонн зерна (на пшеницю 0,5 мільйона тонн, ячмінь — 0,2 мільйона тонн, кукурудзу — два мільйони тонн, жито та гречку — по одній тисячі тонн).
Оприлюдненою постановою пропонують відкрити кордони для зернового експорту до Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, а також до Грузії та Македонії. З цими країнами Україна має підписані договори про зони вільної торгівлі.
Розробники документу розраховують, що такий вільний експорт у ці країни може поліпшити зерновий імідж країни. Адже після того як запровадили квотування, на український уряд почали «тиснути» згори авторитетні організації. Так, Міжнародна асоціація торгівлі зерном та кормами (GAFTA) звернулася до Президента України Віктора Януковича та прем’єр-міністра Миколи Азарова з листом, де зазначено, що квоти ввели надто швидко й зернотрейдери належним чином не підготувалися. Експерти, яких опитав «День», позитивно ставляться до часткового відкриття кордонів для зерна.
За словами президента Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Алекса Ліссітси, вільний експорт у країни СНД лише частково врятує цінову ситуацію на внутрішньому ринку зерна. «Ціни можуть трохи піднятися вгору, у першу чергу, шляхом експорту фуражного зерна до Росії»,— відзначає він. Постачання на ринки інших країн СНД теж можливі (окрім Казахстану, який є нашим конкурентом), проте лише в невеликих кількостях, адже це не профільні ринки для України. Так, до Грузії обсяг постачань, за словами Ліссітси, щороку становить 100-145 тисяч тонн, тоді як до Саудівської Аравії — близько 4—5 мільйонів тонн.
«Що більше відкриємо ринків збуту, то краще вітчизняним фермерам. Вони зможуть вигідніше продати свій урожай», — говорить президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. За його підрахунками, на ринки Росії, Вірменії й Азербайджану Україна зможе продати 3,5 мільйона тонн зерна. Додавши до них 2,7 мільйона тонн зернових у рамках виділених урядом квот і 5 мільйонів тонн уже вивезеного зерна. Виходить, що в цілому до кінця сезону країна експортує 10-12 мільйонів тонн, як і прогнозували раніше.
«Головне, аби в цей процес експорту були залучені всі, — відзначає в розмові з «Днем» Козаченко. — Якщо буде один експортер, тоді жодної користі цей крок не принесе аграріям, а може й навпаки — зіб’є ціну на зерно».
Саме вивіз намічених «позаквотових» поставок зараз і викликає найбільше питань серед учасників ринку. За словами Ліссітси, відкриття кордону в напрямку СНД збігається з останніми домовленостями з Росією. Нагадаємо, що на минулому тижні Київ заздалегідь домовився з Москвою про постачання в Російську Федерацію двох мільйонів тонн кукурудзи поза квотою. «Проте, якщо з російського боку все зрозуміло — там є державний оператор, готовий імпортувати наше зерно, то з українського боку не зовсім ясно, хто це робитиме, — каже Ліссітса й додає, — Я так розумію, що все рухається до створення державного оператора, який експортуватиме зерно в ці країни».
Життєвість цього припущення підтверджує ще один факт. Одночасно з постановою про введення позаквотового експорту на веб-сайті Кабміну з’явилося й розпорядження уряду про призначення голови «Державної продовольчо-зернової корпорації України» (створеної на базі «Хліб України» і з якої новоствореній компанії відійшло 47 об’єктів). Таким чином, завершується створення державного зернотрейдера, який теж зможе купувати зерно на внутрішньому ринку, після чого продавати його за кордон.
Тим часом, експерти також не виключають, що позаквотовий зерновий експорт може викликати питання й у відповідь дії з боку країн-членів СОТ. «Адже якщо ми не маємо зерна для всього світу, то звідки воно візьметься для Росії?», — резюмує Ліссітса. «Можливо, вони (члени організації СОТ. — Авт.) і розглядатимуть це питання», — підсумовує Козаченко.
