Козакам-байкерам присвячується
Гурт «Гайдамаки» та режисер Олесь Санін завершили зйомки кліпу на пісню «Ой на морі», присвячену сучасним козакам — українським байкерам, що загинули в дорозі. Пісня увійде до майбутнього альбому гурту «Faith & Fight».Кліп «Ой на морі» буде кольоровим та чорно-білим водночас, повним мужності та драматичної романтики. Він міститиме кадри з байкерських зльотів, концерту «Гайдамаків», вшанування музикантами пам’яті загиблих біля єдиного у світі пам’ятника байкерам на магістралі Київ — Одеса поблизу Білої Церкви, повідомляє прес-служба гурту. — В цій пісні йдеться про картину, яку спостерігає митець: іде військо — вертається з бою. В одному з візків лежить тіло — порублене, мертве тіло козака, який загинув у битві. Це фабула. Козацтво ж загалом — це наша кров, наша мораль і філософія. І байкерська тема нам близька з двох аспектів: культури поведінки та козацького духу, каже Іван Леньо, акордеоніст гурту. Адже байк — це сучасна інкарнація коня, а байкери, як на мене, — це якраз ті хлопці, що у більшості сповідують цінності козацтва. Життя сучасного козака також неможливе без вірного друга, який раніше був на чотирьох ногах, а зараз на двох колесах. Таким був Андрій Санін — наш друг, байкер, режисер,монтажер і брат режисера Олеся Саніна. Загибель Андрія у безглуздій аварії стала для нас шоком. Це збіглося з тим, що я сів на байк, а в гурті народилася пісня. Разом з нею «Гайдамаки» почали відлік свого байкерського життя. Оператори кліпу «Ой на морі» — Сергій Михальчук та Сергій Тахмазов. Глядачі побачать цю відеороботу до кінця року.
«Реінкарнація»
Так відомий київський художник Асрор Мурадов назвав експозицію своїх нових робіт, презентовану у виставковій залі Програми імені Фулбрайта. Стиль його живопису зазвичай визначається як «інтуїтивний експресіонізм». Проте можна знайти чимало відповідних і досить точних визначень і поза сферою багатоповерхових термінологічних конструкцій, причому варіанти тут незліченні — музика, сни, містичні одкровення, мандри іншими планетами й іншими просторами («Небесний коридор», «Бачення», «Поєднання з небом»). Картини Асрора Мурадова — політ, одночасно стрімкий і такий, що дозволяє розгледіти будь-яку дрібницю, дивними світами — що зачаровують, нескінченними, то таємничо-темними («Забуті береги»), то немов би витканими зі світла («Прозорий день»). Тут мешкають фантастичні істоти, але частіше — народжуються образи («Пробудження»), які й зберігає художник, повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.
Згадуючи Артура Міллера
Минуло 95 років із дня народження відомого американського письменника та драматурга. Артур Міллер дебютував у літературі романом «Фокус» 1945 р., а за два роки написав драму «Всі мої сини», яка принесла письменникові популярність, повідомляє inopressa.ru. П’єса «Смерть комівояжера» вважається одним із найкращих творів драматурга, за яку Міллера було удостоєно Пулітцерівської премії. Творча спадщина письменника дуже велика. Він писав драми, комедії, кіносценарії, телеп’єси, есе, оповідання, нотатки мандрівника. 1987 р. вийшла в світ автобіографічна книга письменника «Зрушення часу. Одне життя». Повість Артура Міллера «Неприкаяні» (1961) було екранізовано, і вона стала останнім фільмом, у якому знялася Мерлін Монро. Всі п’єси Міллера було поставлено на Бродвеї, і вони користувалися неймовірним успіхом у глядачів. 1994 р. на Бродвеї було поставлено останню п’єсу Міллера — «Розбите люстро». Ім’я Артура Міллера стало легендарним не лише завдяки успіхові його п’єс у всьому світі, але й через те, що протягом п’яти років він був чоловіком живої кінолегенди Америки — Мерілін Монро (вони були одружені з 1956 до 1961 р.). І нині його п’єси входять до репертуару театрів багатьох країн («Зв’язки містера Пітера» та «Вид з мосту», «Блюзи Воскресіння», «Спогад про два понеділки», «Після гріхопадіння», «Це сталося у Віші», «Ціна» та інші). У 1965—1971 рр. Артур Міллер був президентом Пен-клубу. 1984 року письменник був удостоєний премії Центру Кенеді за досягнення в творчості, у жовтні 2002 р. — літературної премії Принца Астурійського. Міллер помер 10 лютого 2005 р. у своєму будинку в Роксбері, штат Коннектикут, США.
Монумент героєві Крут
На Прикарпатті в селі Тяпче Долинського району відкрили пам’ятник героєві Крут — Миколі Корпану. Про це повідомила прес-служба Долинської райдержадміністрації Івано-Франківської області. Священики освятили монумент. Нагадаємо, бій під Крутами відбувся 16 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути, в 130 кілометрах на північний схід від Києва. 300 київських студентів, які захищали підступи до Києва, виступили проти 4-тисячної більшовицької армії Михайла Муравйова. Точної кількості загиблих офіційно не зафіксовано. За свідченнями учасників подій, усього було вбито 250—300 людей з українського боку. Відомі імена лише 27 студентів, яких було захоплено в полон, а потім розстріляно. Їхні тіла урочисто перезаховали на Аскольдовій могилі в Києві. Як каже голова сільради Василь Гарущак, ідея спорудження пам’ятника виношувалася ще з 1994 року. «Це пам’ятник усім землякам, які загинули у визвольній боротьбі або були вивезені до Сибіру й не повернулися звідти, — відзначив сільський голова. — На меморіальній дошці висічені прізвища майже 60 односельців, які боролися за незалежність України. Автор пам’ятника — скульптор Богдан Фреїк, а допомагав йому студент зі Львова, наш земляк Віталій Лютін».
