Днями виповнилося 20 років від дня підписання декларації про основні напрямки українсько-польських відносин між дипломатичними відомствами Республіки Польща й тоді ще Української Радянської Соціалістичної Республіки. З цієї нагоди в Дипломатичній академії України при МЗС минулої п’ятниці було проведено міжнародну конференцію «20 років українсько-польських відносин: випробування часом та спільна перспектива на майбутнє». Учасники конференції, у якій взяли участь дипломати та науковців обох країн, зокрема два колишні міністри закордонних справ України і два посли, які працювали в Польщі, зробили своєрідний аудит українсько-польських відносин і поділилися своїми прогнозами їхнього розвитку.
Присутній на конференції віце-міністр закордонних справ Республіки Польща Генрик Літвін відзначив, що обидві країни починали співпрацювати у складній ситуації, зі складною історію взаємин польського й українського народів. «Тепер наші відносини — це історія великого успіху. Якщо 1990 року відносини були поганими, то тепер український народ для поляків — дружній народ. І це результат співпраці дипломатів і громадськості обох країн», — підкреслив він.
Тим часом професор Дипломатичної академії України при МЗС України Михайло Кірсенко назвав декілька причин, на яких ѓрунтуються дружні відносини між Україною та Польщею. Перш за все, відзначив науковець, це шанобливе ставлення до історії. По-друге, додав він, якщо поляки мали Катинь, то в українців була Биківня, поляки втратили четверть населення, а українці — третину. Пан Кірсенко нагадав висловлювання Єжи Гедройця, який невтомно повторював полякам: «Без незалежної України не буде і незалежної Польщі», — а також підкреслював, що від взаємин обох народів залежить спокій у Європі.
Попри те, що Польща у порівнянні з Україною більш успішно здійснює модернізацію і долає перехідну добу, вперше цей регіон — Польща та Україна разом може заявити про себе як активна сила, вважає пан Кірсенко.
Схоже, що в Європейському Союзі справді існує занепокоєння щодо стратегічного партнерства між Польщею та Україною. Принаймні таким відчуттям поділився на конференції заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін. «Іноді під час розмови з представниками ЄС можна почути від них таке: у вас із поляками особливе партнерство, якщо ви здобудете членство в ЄС, то українсько-польська вісь стане не менш важливою, ніж німецько-французька. Тому ще потрібно подумати, як поводити себе з вами і поляками», — сказав український дипломат. За його словами, цей момент є предметом певної гордості для нас і наших польських друзів. «Те, що ми змогли за 20 років — а це невелика історична перспектива — вибудувати такі відносини, те, що про нас думають, ніби ми можемо так само ефективно діяти і в рамках ЄС, для мене є дуже важливим», — відзначив пан Клімкін.
До речі, він вважає, що природність партнерства між Україною та Польщею обумовлена складною історією їхньої державності, а також історією взаємних відносин. Другим важливим моментом, на думку заступника міністра, є спільний історичний досвід, а ще більшою мірою — подолання історичного негативного досвіду. У цьому зв’язку пан Клімкін нагадав слова Александра Кваснєвського: «Поляки й українці подають руки понад історією, понад могилами і в майбутнє йдуть разом». На його думку, ідея створення ЄС полягає не в поєднанні якихось економічних перспектив, хоча це й важливо, а в подолані історичного досвіду. «І те, що ми зробили за останні роки, дуже добре вкладається в загальний контекст того, як Європа має ставати тією Європою, яку ми знаємо нині: постмодерністською Європою, в основі якої базис Європейського Союзу», — підкреслив він.
Третім дуже важливим моментом у контексті польсько-українських відносин, відзначив пан Клімкін, є те, що вони вже не залежать від внутрішньополітичного контексту. «Якщо ми подивимося на щільність і їхню структуру, то мені важко їх з чимось порівняти з точки зору контактів високого рівня, починаючи від консультативного комітету президентів і закінчуючи українсько-польською конференцією з питань євроінтеграції», — сказав заступник міністра. Він подякував полякам за абсолютно унікальну ідею — декілька разів на рік збирати абсолютно різних фахівців, щоб обговорити загальний контекст євроінтеграції України. «І на цій основі створювати бачення на майбутнє, спробувати зробити щось і знову обговорити це. Цей приклад свідчить про унікальність не українсько-польських відносин, оскільки це звучить якось формально, а українсько-польської взаємодії», — підкреслив пан Клімкін.
Зі свого боку заступник генерального директора Центру ім. Разумкова, колишній заступник міністра закордонних справ Валерій Чалий вважає, що Україні, яка прагне інтегруватися в ЄС, треба більше дивитися на досвід Польщі. На його думку, польська модель відносин між владою і опозицією, модель побудови демократичного суспільства цілком влаштовує Україну.
Польський віце-міністр закордонних справ Генрик Літвін у своєму виступі зізнався, що процес пристосування до європейських вимог є болісним і навіть шкідливим. Разом з тим він наголосив, що країна змушена була пристосуватися до змін і бути відкритою до змін. «Відкритість до прогресивності виявилася критичною 2009 року, коли у всіх країнах ЄС спостерігався спад, а в Польщі було зростання завдяки пристосуванню до роботи в ЄС», — сказав пан Літвін.
Головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Галина Яворська теж погоджується, що процес пристосування України до європейських вимог не буде безболісним. Але вона цілком слушно окреслює це питання: громадяни України мають знати, заради чого потрібно терпіти. Цього якраз ми поки що не чуємо від нинішньої української влади. Науковець звертає увагу на те, що українцям і полякам не потрібно заспокоюватися на досягнутому. Вона вважає, що довіра між народами і урядами не є назавжди даною, тож треба докладати зусиль з обох боків, щоб ця тенденція зберігалася.
