Останнім часом складається стійке враження, що сьогоднішня Росія не має важливіших проблем, ніж укладення договору з Євросоюзом про безвізові поїздки громадян. Ось і два дні тому, на традиційній зустрічі лідерів Німеччини, Франції та Росії, що відбулася цього разу на французькому курорті Довіль, одним з головних питань, які турбували президента РФ Дмитра Медведєва, було, скажімо, не використання науково-технологічних можливостей провідних країн ЄС в інтересах ним же самим проголошених завдань модернізації Росії; ні, на передній план знову виплила проблема вільного переміщення російських громадян Об’єднаною Європою.
Чесне слово, інколи стає просто дивною наполегливість російських чиновників; хочеться їх запитати: панове, а ви своє власне телебачення дивитеся — ну хоч би інколи? Наприклад, сюжети про незаконних іммігрантів з чисельних південних і східних країн, що заполонили російські мегаполіси, які, знову-таки, постійно демонструються на центральних російських телеканалах, вам знайомі? А інформація про російських посадових осіб — у погонах і без, — готових за хабар оформити будь-який документ, включаючи паспорт, вам відома? То чому ж ви думаєте, що все це не відомо європейським політикам — як у національних урядах, так і в штаб-квартирі Євросоюзу в Брюсселі? Там що, дурні сидять? І невже ви сподіваєтеся, що ці відповідальні особи схочуть відкрити ворота Об’єднаної Європи (читай власних міст, де живуть їхні власні сім’ї) натовпам підозрілих осіб невідомого походження і з не відомо якими кримінальними схильностями?
Недивно, що найбільше опираються можливій безвізовій угоді ЄС-Росія країни, що є найближчими сусідами Росії. Але й так звані старі члени ЄС, включаючи ту ж таки Німеччину, зазвичай говорять на цю тему дипломатично-обтічно: мовляв, у принципі треба було б вирішити питання позитивно, але це швидко не робиться й т. п. І ще одна дуже важлива деталь, яку в Москві, з її сьогоднішніми звичками зверхнього ставлення до союзників у стилі а-ля Олександр III, часто просто не враховують: у такому інтеграційному угрупованні рівноправних країн-членів, яким є Євросоюз, усі найважливіші питання (зокрема й безвізовий обмін) вирішуються за принципом консенсусу, і ніяк інакше. Тому показово, що на згаданій зустрічі в Довілі саме німецький канцлер Ангела Меркель виголосила очікувану фразу: угоду про безвізові поїздки треба вирішувати в рамках майбутнього договору Росія — ЄС. І останній штрих. Зовсім уже важко чекати від Європи розкритих для Росії дверей, коли від нас на захід можуть потоком піти не лише особи без певного місця проживання та санітарної обробки, а й відверті терористи. Євросоюзу, що витрачає величезні кошти на захист від власних потенційних терористів, ще й приїжджих з Росії не вистачало! То чи можна чекати доброзичливої реакції — хоч від Берліна, хоч від Парижа, хоч від Брюсселя — у візовому питанні того ж таки дня, коли всі телестанції передають картинку з Грізного, де групою терористів атаковано не щось, а будинок республіканського парламенту? З таким, вибачте на слові, порядком, який ми бачимо в Росії, розраховувати на вільний шлях до Європи, м’яко кажучи, передчасно.
