Таки задля реформ? Прибічники Віктора Януковича та він сам стверджують, що ширші повноваження потрібні президенту для проведення вкрай потрібних жорстких реформ. На це хотілося б сподіватися, однак аналіз поведінки Януковича свідчить, що це, швидше, заради особистої влади, пише Джеймс Марсон у статті, яку опублікував інтернет-портал видання Business New Europe.
Певний час між українськими політиками й експертами існувала згода щодо необхідності внесення змін до Конституції країни. Але після того, як у п’ятницю, 1 жовтня, Конституційний Суд скасував реформи 2004 року, таким чином повернувши вагомі повноваження Президентові Віктору Януковичу, постало питання, чи потрібні були саме такі зміни.
Немає жодного сумніву в тому, що розподіл повноважень і процес прийняття рішень стане чіткішим, адже саме брак цієї чіткості викликав внутрішньополітичну боротьбу, яка затьмарювала роки правління попереднього президента Віктора Ющенка та екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Постійне протистояння між двома лідерами помаранчевої революції істотно послабило боротьбу уряду з економічною кризою останніх двох років, в результаті якої економіка в 2009 році скоротилася на 15%. Але зважаючи на те, що такий вчинок був здійснений в рамках зміцнення Януковичем своєї влади, його можуть сприйняти як наступний крок до авторитаризму. З типовою для себе гостротою лідер опозиції Юлія Тимошенко заявила, що ці зміни зробили Януковича «диктатором».
Зараз для Януковича настав ключовий момент. Попри те, що він і так обіймає посаду президента і має лояльну до себе коаліцію, він стверджує, що йому потрібно більше повноважень, аби провести вкрай необхідні реформи. Зараз бізнес із нетерпінням чекає на вкрай потрібну перебудову, що має відновити застійну економіку, ліквідувати масштабну бюрократію і викорінити ендемічну корупцію. Інакше стане зрозуміло, що мотивом розширення повноважень Януковича було збереження і зміцнення його влади.
За сім місяців на посту Президента Янукович вже продемонстрував прагнення грати з правилами, а не за правилами.
Приймаючи два поки що найвагоміших своїх рішення в якості Президента, він не надто керувався Конституцією. У березні його соратники сформували коаліцію з більшості депутатів у 450-місному парламенті, хоча в Конституції зазначено, що коаліцію можуть формувати парламентські фракції, а не окремі депутати. А у квітні він підписав угоду, за якою Україна отримуватиме від Росії дешевший газ в обмін на подовження перебування Чорноморського флоту в Криму до 2042 року. Конституція забороняє перебування на території України іноземних військових баз.
Опозиція стверджує, що її залякують, а колишніх чиновників уряду Тимошенко ув’язнюють і ведуть проти них слідство; преса нарікає на дедалі жорсткішу цензуру; критики кажуть, що новий закон про місцеві вибори грає на руку пропрезидентській Партії регіонів. І так далі.
Президент і його соратники продовжують відкидати всі ці звинувачення, але ж, певна річ, диму без вогню не буває.
ПОТРІБНІ СИЛЬНОДІЮЧІ ЛІКИ
Звісно, Україна не зашкодили б певні жорсткі економічні рішення, обіцяні реформи впроваджуються дуже повільно. Зараз вона підтримує свою фінансів систему з допомогою 15 млрд. доларів позики від Міжнародного валютного фону. Владі знадобиться неабияка політична воля, аби виконати умови програми та забезпечити подальші позики. Серед цих умов— подальше суперечливе підвищення цін на газ для населення.
Утім, впродовж декількох останніх місяців рейтинг популярності Януковича падає, оскільки ейфорійні сподівання, які принесла його перемога на виборах, та щедрі обіцянки розтанули в дійсності, яка ніяк не змінилася. Тому він прагнутиме втриматися при владі, ще більше витіснивши опозицію і захопивши ефірний простір. Коротше кажучи, пішовши шляхом російського прем’єр-міністра Володимира Путіна, який, ставши в 2000 році президентом, централізував владу.
Звичайно, така політична культура є для України традиційною. Впродовж багатьох років збереження і зміцнення влади було рушійним фактором у прийнятті політичних та економічних рішень. (Чи послаблення влади опонентів, як у 2004 році, коли соратники Януковича домоглися запровадження конституційних змін, які нещодавно були скасовані, щоб ослабити Ющенка, який от-от мав стати президентом.)
На превеликий для громадян та інвесторів жаль, ці повноваження надаються не за згодою суспільства, а на зустрічах за зачиненими дверима. Візьміть для прикладу рішення Конституційного Суду: воно було прийняте всього за декілька тижнів після того, як чотирьох суддів начебто змусили піти і замінили. Як і з багатьма нещодавніми критично важливими рішеннями, не було публічної дискусії стосовно того, які саме конституційні зміни потрібні. Суд прийняв рішення навіть без дебатів у парламенті та просто оголосив реформи 2004 року недійсними, таким чином увівши в дію Конституцію 1996 року. Українці голосували за президента і парламент з одними повноваженнями, а тепер мають з іншими.
Деякі аналітики прогнозують попереду декілька конфліктних тижнів, оскільки парламент, якого щойно позбавили деяких повноважень, повинен узгодити ухвалені закони з Конституцією 1996 року. Однак поки що ознак невдоволення, окрім риторики Тимошенко, небагато.
Що стосується наслідків рішення — позитивних чи негативних — доведеться почекати, доки Янукович не скористається своїми новими повноваженнями призначати і звільняти прем’єр-міністра та міністрів, а також скасовувати рішення уряду, якщо вважатиме за потрібне.
Чи домагався він більших повноважень для того, аби реформувати економіку чи для того, щоб зберегти й зміцнити своє становище задля себе? Нам залишається лише сподіватися, що заради першого, але всі ознаки свідчать, що заради останнього.
