Комуністичний режим Північної Кореї приступив до завершення передання влади в межах династії вдруге, цього разу від Кім Чен Іра, який керує країною з 1994 року, до його наймолодшого сина Кім Чен Уна. У найвищому керівництві Робочої партії Північної Кореї вперше за 44 роки спостерігається рух, що є чітким знаком того, що серйозно хворий «Великий керманич» Кім передає корону королівства-відлюдника, створеного його батьком Кім Ір Сеном.
Однією з причин передання влади саме всередині династії є створена Кім Ір Сеном національна ідеологія Чучхе, в якій поєднуються комунізм і автаркія зі значною часткою конфуціанських цінностей. Конфуціанство звеличує ідеалізований зв’язок між батьком і сином як модель для всіх взаємин між людьми. Тому так само, як абсолютним обов’язком конфуціанського сина є шанування свого батька, абсолютним обов’язком суб’єкта конфуціанства є преклоніння перед правителем.
Крім того, Кім Чен Ір, як і його батько, постійно призначав членів своєї родини на керівні посади. Фактично, Кім Чен Ун, третій син Кім Чен Іра і його останньої дружини Кім Йон Хі, вже обговорювався як наступник свого батька майже рік тому.
Пропагандисти Північної Кореї назвали Кім Чен Уна «молодим генералом», проте питання, наскільки він володітиме такою ж абсолютною владою, як і його батько, залишається відкритим. Не лише тому, що він іще молодий і недосвідчений, а тому, що його тітка, Кім Кен Хі, сестра Кім Чен Іра і дружина Чак Сен Тека, який займає другу за значимістю посаду в Північній Кореї, може спробувати притримувати владу, що вислизає в неї з рук.
Незважаючи на те, що її дуже рідко видно чи чути, Кім Кен Хі, котра народилася 30 травня 1946 року, займала низку ключових посад у Робочій партії при Кім Ір Сені та його першій дружині Кім Чен Сук, зокрема посаду директора Міжнародного департаменту й директора Департаменту легкої промисловості. Вона стала членом всемогутнього Центрального комітету 1988 року й досі зберігає цю посаду.
Рідна мати Кім Кен Хі померла, коли їй було чотири роки. Після повторного одруження свого батька вона виховувалася різними прийомними батьками далеко від сім’ї. Подейкують, що, спостерігаючи за стосунками її батька з мачухою та їхньою прихильністю до її єдинокровних братів, вона стала озлобленою й перетворилася на жорстоку особу. Фактично, Кім Чен Ір сказав: «Коли моя сестра розсердиться, ніхто не може її зупинити. Навіть я нічого не можу зробити».
Коли Кім Чен Ір почав жити з другою дружиною, охоплена відчуттям помсти Кім Кен Хі почала займатися підбурюванням, аби створити їм проблеми. Після того як вона вийшла заміж за Чак Сен Тека, вона сама почала вести щось схоже на гедоністське життя, але при цьому вона щохвилини контролювала поведінку свого чоловіка й негайно вибухала нападами ревнощів при найменшій підозрі в невірності з його боку.
Кім Чен Ір описав свою сестру як «мого єдиного єдинокровного члена сім’ї, про якого моя мати просила мене піклуватися до самої її смерті». Говорили, що їхня мати Кім Чен Сук померла через кровотечу при передчасних пологах, викликаних стресом через любовні стосунки Ким Ір Сена з Ким Суонг Ає. Повідомлялося, що Кім Ір Сен негайно поїхав до шпиталю, але двері її палати були зачинені. Лише її доктор і Кім Чен Ір були присутні при її смерті.
Але Чан Гірек, лікар, який наразі працює в Нагойському університеті в Японії, а раніше був головним лікарем Кім Чен Сук, розповів зовсім іншу історію. За словами Чана, Кім Чен Сук була в пхеньянському будинку Кім Ір Сена поряд з радянським посольством і сварилася з ним. Лікар, який спостерігав здалека, бачив, що Кім Ір Сен тримає пістолет. Лікар, який був хірургом, а не акушером, поставив під сумнів те, що саме його слід було викликати у зв’язку з кровотечею пов’язаною з передчасними пологами. Він упевнений, що його викликали у зв’язку з кровотечею, пов’язаною з чимось іншим.
На Кім Чен Іра, який, як відомо, був тісно пов’язаний зі своєю рідною матір’ю, серйозно психологічно вплинуло те, що він був свідком убивства своєї матері. Після смерті матері він завжди тримав свою молодшу сестру поряд з собою.
Насправді, в країні, де довіра є рідкістю, Кім Кен Хі була єдиним кровним родичем Кім Чен Іра, якому він повністю довіряв. Крім того, вони є нащадками одного роду Великого лідера, або Suryong, пов’язаного з Кім Чен Сук матеріально, й цілковито віддані абсолютній перевазі принципів Suryong і спадкової спадкоємності.
Виступаючи перед Центральним комітетом після смерті Кім Ір Сена, Кім Чен Ір сказав: «Кім Кен Хі — це я, слова Кім Кен Хі — це мої слова, і вказівки, які дала Кім Кен Хі, — це мої вказівки».
Прагнення Кім Кен Хі взяти владу в свої руки після відходу її брата, підтримується чутками, що саме вона допомогла організувати аварію, в якій загинув Рі Дже Ган, високопоставлений чиновник з керівництва партії й усіма визнаний опікун Кім Чен Уна, який, як повідомлялося, намагався усунути Кім Кен Хі та її близьких союзників від влади. Незалежно від того, є ці чутки правдою чи ні, вони свідчать про ступінь її впливу в країні.
Насправді, існує зростаюча впевненість у тому, що Кім Чен Ір у будь-який час може призначити Кім Кен Хі відповідальною за третє покоління наступників після своєї смерті. Але Кім Кен Хі може мати абсолютно протилежні плани, наприклад, самій стати наступником Кім Чен Іра.
Загрозою з боку Північної Кореї завжди було те, що в результаті неправильного розрахунку або задуму вона може розпочати нову війну. Але навіть якщо «молодий генерал» або його тітка не виявляться психічно неврівноваженими людьми, що страждають на манію величі, зміни, що замайоріли на горизонті, відкривають нову еру невизначеності, особливо зважаючи на тяжкий економічний стан Північної Кореї.
Незалежно від того, збираються Кім Чен Ун або Кім Кен Хі об’єднатися в безнадійній ізоляції чи зайнятися проведенням економічних реформ, у них недостатньо революційних повноважень або впливу на владу, необхідного для цього. Тому коли Кім Чен Ір піде зі сцени й політична нестабільність зіткнеться з економічною нестабільністю, режим може «розвалитися».
Президент Південної Кореї Лі Мен Бак розпочав підготовку до цієї непередбаченої обставини, запропонувавши запровадити спеціальний «Податок на об’єднання», який допоможе покрити витрати після розпаду династії Кім. Японія й решта країн Азії мають наслідувати приклад Лі й теж підготуватися до такого дня.
Юріко КОЇКЕ — колишній міністр оборони Японії й радник із національної безпеки. Зараз — голова виконавчої ради Ліберально-демократичної партії.
