Обраний 4 липня 2010 року польський президент Броніслав Коморовський здійснює цього тижня триденний візит до Брюсселя, Франції та Німеччини. З нагоди своєї першої закордонної поїздки глава Польської держави дав у Варшаві інтерв’ю газеті Le Monde, де розповідає про розвиток польської дипломатії і особливо про зближення з Росією.
— Євросоюз постраждав від безпрецедентної політичної та економічної кризи. Яким буде його майбутнє?
— У Польщі є своє бачення майбутнього Євросоюзу. Нам би хотілося, аби Євросоюз складався з сильних країн, орієнтованих на процес інтеграції і подальше розширення. Інтеграція є взаємним інтересом для Євросоюзу та Польщі. Вона допоможе позбутися страхів, особливо від так званого страху «двох Європ». Ми хочемо, аби нас сприймали як лідера європейської інтеграції. Звідси наше бажання брати участь у спільному економічному процесі, після грецької фінансової катастрофи, попри те, що ми не входимо в єврозону.
Ми хочемо, аби спільна економічна політика виявлялася в якихось конкретних досягненнях, таких як енергетична солідарність, наприклад. Не варто забувати про те, що одним із головних принципів Євросоюзу є встановлення економічної рівноваги і підвищення рівня життя. Саме тому потрібно зберегти фінансування з боку ЄС, зважаючи на відмінності в рівні розвитку країн.
— Яким ви бачите розширення ЄС?
— Польща не змінює свою політичну лінію. Ми не з тих, хто зачиняє за собою двері. Одну ногу ми залишаємо на порозі, але за умови, що всі критерії вступу до ЄС будуть дотримані і політичні розрахунки не візьмуть гору. Польща виступає за відкритість ЄС не лише тому, що ми самі недавно вступили в ЄС, здолавши сумніви і упередження, що існували стосовно нас, але й тому, що в нас є свої ідеали. Країни-члени ЄС, які виступають за розширення ЄС на південний захід (Балкани), мають знати, що ми підтримуємо перспективу розширення на схід (Україна).
— Хто очолить ЄС у 2011 році — ви чи прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск?
— Конкуренція між Дональдом Туском і Лехом Качиньським дуже погано вплинула на образ Польщі. Хто стане президентом ЄС, вирішуватиме уряд. Жодних конфліктів на вищому державному рівні не буде. Уряд і президент разом визначатимуть плани та завдання. Два основні напрями — це енергетична безпека та оборона країни.
— Торік Польща надіслала уряду Франції пропозицію, що стосується питань безпеки в Європі. Польща досі розглядає лише США як гаранта безпеки?
— Польща є членом двох основних світових структур — ЄС та НАТО. Ми хочемо зберегти один з основних напрямів у політиці Польщі. Ми робимо ставку на ЄС і, разом із тим, ми хочемо, аби ЄС робив ставку на зміцнення трансатлантичних зв’язків. Будемо реалістами. Щодо питань безпеки, лише божевільний не уявляє собі військової потужності США. Ми маємо лобіювати інтереси американців в європейській політиці, тим паче, що Вашингтон змінює пріоритети.
У нас немає вибору, оскільки немає альтернативи. На цей момент не існує єдиної європейської політики в питаннях безпеки. Польща не маленьке дитя, в якого можна запитати, кого він більше любить — тата чи маму. Ми хочемо тісніше співпрацювати з США. І потім, коли живеш у Польщі, краще мати міцні замки на дверях.
— На початку цього року між Варшавою та Москвою відбулося неймовірне зближення. Польща перестала розглядати Росію як потенційного ворога?
— Ми намагаємося будувати захищене європейське суспільство, яке перестало б нарешті відчувати страх за своє життя. Польща докладає всіх зусиль для поліпшення стосунків із Росією. Це наша спільна мета — Польщі, Росії та ЄС. Росія визнала сильні позиції Польщі в Євросоюзі і зрозуміла, що потрібно починати вирішувати проблеми між нашими країнами. Інакше ми так і не зможемо зрозуміти один одного. Польща охоче йде на зближення. Ми виступаємо за скасування віз для жителів російського анклаву — Калінінграда. Разом із тим, ми розуміємо, що це довгий шлях. Багато кроків було зроблено і в символічному сенсі, наприклад, спільна поїздка Володимира Путіна та Дональда Туска до Катині. Політика жестів приносить свої плоди.
— Як зміниться ваше ставлення до країн Східної Європи?
— Політика не повинна робитися під впливом емоцій. Це має бути тверезий аналіз наших можливостей і потреб. Наша нове завдання — безперечне прагнення до поліпшення стосунків із Росією. Це, однак, не означає, що ми перестанемо підтримувати Україну в її прагненні до зближення із Заходом. Але ситуація змінилася після помаранчевої революції, яку я, до речі, підтримував. Потрібно вести діалог з Україною незалежно від того, хто перебуває у владі в Києві. Щодо Грузії, Польща визнала її незалежність і територіальну інтеграцію. Ми розраховуємо на партнерські стосунки з ЄС в тому, щоб її підтримати. Ми не повинні забувати також і про Молдову з Білоруссю.
— У Афганістані перебуває 2500 польських солдатів. 20 — убито. Які висновки ви зробили після військової поразки в цій країні?
— Я б у жодному випадку не говорив про поразку. Польща виконувала свої зобов’язання союзників в Іраку. Наша місія там закінчена. Ми чекаємо вказівок із НАТО, аби закінчити нашу політичну місію в Афганістані. Ми сподіваємося обговорити це під час зустрічі на вищому рівні в Лісабоні в листопаді. Військова перемога трохи відкладається.
Ми маємо зосередитися на тому, аби зупинити кризу в регіоні. Потрібно знаходити соціально-економічні засоби для поліпшення ситуації в Афганістані. Можливо, почати з будівництва доріг. Можливо, в такий спосіб нам удасться досягнути своєї мети.
