Розширення економічних контактів між Україною та Польщею, інвестиційна співпраця наших країн, підтримка й допомога Польщі у питаннях інтеграції України в європейську спільноту та скасування візового режиму для українців з країнами ЄС, посилення захисту їх прав та інтересів визначаються ключовими напрямами для двох країн.
Хоча Польща й Україна істотно відрізняються і за розвитком політичної системи, і за економічною потугою, в обох держав на сьогодні спільна мета — реформи. Польща повинна довести, що статус єдиного європейського «зеленого острова» у 2009 році — це щось більше, ніж збіг щасливих обставин, та провести реформу публічних фінансів. Для посилення її позиції в Євросоюзі може бути важлива реалізація програми «Східне партнерство» та плідні відносини з сусідами, передусім економічні, які будуть прискорювати подальший розвиток. Для України реформи — це шанс змінити стратегію державного управління, побудувати конкурентоспроможну економіку, знайти гідне місце у співдружності сильних, розвинутих, благополучних світових держав. Україна має стати рівноправним гідним партнером у європейському колі розвинутих країн, розвивати ефективні економічні й політичні зв’язки, які відповідають її сучасному статусу незалежної держави.
Польща та Україна є найбільшими торговельними партнерами серед країн Центральної та Східної Європи. Їх також об’єднують глибокі історичні й культурно-гуманітарні зв’язки. І ні в кого не виникає сумнівів, що сьогодні потрібно надати новий поштовх для більш динамічного розвитку польсько-українських відносин. Нова ера співпраці не повинна спиратися лише на декларації, яких ми чули дуже багато. Варто зосередитися на конкретних діях задля державних інтересів обох країн. У цьому контексті доцільно укласти реальну програму співпраці, яка міститиме конкретні інтереси та взаємні зобов’язання. Тоді партнерство буде стабільним й витривалим, базуватиметься не на короткочасній кон’юнктурі та випадковостях, а на довгострокових взаємних інтересах. І, безумовно, відносини Варшави та Києва мають сприяти інтеграції України у європейське товариство. Успішне польсько-українське співробітництво зможе переконати світ у тому, що Україна — це послідовний, прогнозований, перспективний партнер.
Раніше у ставленні Польщі до України було занадто багато думок стосовно контексту взаємин з Росією і дуже мало про саму Україну як самостійну державу, в якої є що запропонувати з економічної точки зору, яка довела свою суверенність та своє значення в світі. Протягом останніх п’яти років Україна задовольнялася польською підтримкою, але не використовувала її для внутрішніх реформ та не дуже звертала увагу на польські інтереси. Ми згаяли багато часу і фактично топталися на одному місці, замість того, щоб ділитися досвідом, спільно долати проблеми та кризові явища. Ми не зважали на спільні перспективні економічні інтереси. Польща ж не зупинялася на місці, вона продемонструвала, що може ефективно боротися з кризою, до речі, по-своєму, інакше, ніж інші європейські держави. Сьогодні видимі на фоні європейської карти успіхи дають Польщі більше переваг щодо подальшого розвитку.
Узгодження дій на міжнародному полі, що з’явилося після перемоги Броніслава Коморовського у президентських виборах, повинні зміцнити польську позицію в європейських стосунках. Схожим чином Україна вперше за останні роки отримала сконсолідовану владу в трикутнику «президент-уряд-парламент». Це дає можливість провести реформи, які зміцнять українську економіку, встановлять верховенство права та справжню демократію. Команда Віктора Януковича свідома того, що відсутність реформ та поглиблення анархії у публічних фінансах призвели до послаблення держави. Вони розуміють, що з метою ефективного управління країною та збереження підтримки народу необхідно докласти максимум зусиль для покращення економічної ситуації в країні та підвищення добробуту людей. Стабілізація потрібна також українському бізнесу, який готовий стати партнером влади.
З метою впровадження системних економічних реформ, що спрямовані на вихід із фінансової та економічної кризи, забезпечення сталого економічного розвитку України як передумови зростання добробуту її населення, невдовзі після виборів Президент України створив Комітет з економічних реформ. Остання угода з Міжнародним валютним фондом, яка була оголошена 9 серпня цього року, — це важливий крок у цьому напрямку. Хоча вона передбачає складні рішення, в тому числі й для населення, але це підтверджує готовність України до економічного зростання з урахуванням нинішніх економічних реалій та відмови від політики, що спирається на популістські декларації. Це суттєва зміна, зокрема у порівнянні з політикою української держави, яка мала місце перед виборами. Гостра проблема України — це відсутність фінансування бюджету та брак інвестицій. Влада України свідома умов, яких повинна дотриматися, щоб залучити інвестиційний, а не спекулятивний капітал.
У міжнародній політиці зрозумілими є прагнення України будувати рівноправні відносини з усіма сусідами як рівноправний партнер, що впевнений у собі, знає і цінує свою вигоду, дбає про міжнародний авторитет. Віктор Янукович у своєму першому публічному виступі після виборів задекларував, що «пріоритетом нашої зовнішньої політики була, є й залишається євроінтеграція». Таким чином він чітко визначив місце України як центральноєвропейської держави у сучасній Європі. Найважливішою метою країни є набуття асоційованого, а згодом і повного членства в ЄС, створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, перспективи якої виникли після вступу України до Світової організації торгівлі у травні 2008 року.
Сьогодні йдеться про те, щоб позитивна динаміка, яка відчувається в Польщі та в Україні, передалась також Євросоюзу. Тому таким важливим є «reset» (українською — перезавантаження) у відносинах Києва з Брюсселем, про що дбає Президент Янукович, та прагнення до якнайшвидшого завершення переговорів, що стосуються двох ключових угод. Польща, як член Євросоюзу та країна, яка пройшла шлях від соціалістичної системи до європейських стандартів, має можливість підтримати Україну на шляху євроінтеграції. В ситуації, коли Європейський Союз зайнятий вирішенням своїх проблем, спричинених кризою, передусім від Польщі залежить, чи підтримає та відчутно підсилить Брюссель українську позицію. Докладаючи значних зусиль у сприянні Україні укласти угоду про асоційоване членство в Євросоюзі та відпрацювати умови створення зони вільної торгівлі в форматі Україна-ЄС, Польща сподівається, що євроінтеграційні прагнення східного сусіда будуть реалізовані найближчим часом. У цьому зацікавлений весь Європейський союз. Однак багато залежить від самої України. Умовою вірогідності польських аргументів може бути лише постійний прогрес в українських реформах.
Європейська комісія та уряди провідних країн Євросоюзу у попередні роки були розчаровані та втомлені відносинами з Україною; в них не було конкретної думки про те, як ці взаємини мають виглядати в майбутньому. На жаль, на українську політику і нині нерідко дивляться крізь призму попереднього періоду — проголошення українською владою пустих декларацій, після яких не було жодних конкретних дій. Позитивне польсько-українське співробітництво може бути досвідом, який продемонструє сенс та потребу зміцнення українсько-європейських відносин. Воно переконає світ у тому, що в Україну варто повірити, насамперед тому, що це економічно вигідно. Нова відкритість у наших взаєминах та послідовність української влади в проведенні реформ створить для Варшави необхідні умови добудови якісних стосунків між Києвом та Брюсселем. Засвоєння Україною європейських стандартів, її добробут, демократія та державний лад зміцнять європейську безпеку, а це — ключовий інтерес Польщі.
У новій політичній ситуації обидві сторони вже представили свої прагнення, що стосуються європейського майбутнього України. Важливим кроком, що був сприйнятий в Україні із зрозумінням та згодою, була запропонована польськими депутатами Європарламенту та прийнята ним ухвала, що стосувалася результату президентських виборів. У ній було підкреслено виразне схвалення європейських устремлінь України та значення зміцнення взаємного співробітництва. Єжи Бузек, голова Європейського Парламенту, як один із найважливіших політиків Євросоюзу, взяв участь в урочистій інавгурації Президента України. З іншого боку, Віктор Янукович зі своїм першим офіційним візитом відбув до Брюсселю, де наголосив на європейському напрямку розвитку країни.
Плоскостей та варіантів для польсько-українського співробітництва може бути багато. Польща пропонує найшвидшу та найпростішу стратегію розвитку взаємин між державами. Вихідним пунктом тут повинно бути визначення взаємних зацікавлень — політичних, економічних, культурних. Україні потрібна підтримка у наближенні до Євросоюзу та інвестиції. Натомість, в інтересах Польщі — дотримання й захист прав польського бізнесу в Україні. Ці інтереси та очікування мають бути визначені на міжнародному рівні та стати вихідним пунктом для практичного співробітництва. Їх реалізація має бути під постійним контролем.
Під патронатом обох президентів слід створити міжнародний комітет співробітництва, що буде поєднувати відповідні урядові та державні інституції обох країн з метою підготовки і проведення процесу гармонізації українського законодавства з європейським. Досвід Польщі, здобутий у різноманітних твінінгових групах в період приєднання, буде тут дуже доречним. Це співробітництво повинно бути частиною «Східного партнерства» та одержати фінансову підтримку з боку Європейського Союзу.
Водночас, у партнерстві з Україною Польща повинна посприяти якнайшвидшому підписанню угоди про вільну торгівлю та договору про асоціацію. Важливим і надалі залишається питання лібералізації візового режиму для українців для доступу на територію Євросоюзу та створення спеціального безвізового режиму на період проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012. Діяти потрібно якомога швидше, щоб використати період майбутнього польського головування в Європейському Союзі у 2011 році. Пріоритетними питаннями цього періоду мають бути відносини Євросоюзу з Україною.
Пришвидшити нову еру польсько-українських відносин може зустріч президентів Броніслава Коморовського та Віктора Януковича. Вони, власне, мають історичну нагоду стати ініціаторами та патронами співробітництва на новій, ефективній та прагматичній основі.
Анатолій КІНАХ, народний депутат України, президент Українського союзу промисловців і підприємців.
Павел ЗАЛЕВСКІ, депутат Європейського Парламенту від Громадянської Платформи. Член Європейської Народної партії (EPP), заступник голови комітету міжнародної торгівлі та голови комітету закордонних справ, член комісії з питань безпеки та оборони Європейського Парламенту.
ДОВIДКА
Анатолій КІНАХ впродовж багатьох років активно відстоює інтереси українського бізнесу в Польщі та допомагає вирішувати проблеми польських бізнесменів в Україні. Наполягає на безальтернативності ефективної інтеграції України в ЄС, розширенні економічних можливостей для нашої країни в Європі, створенні зони вільної торгівлі Україна—ЄС. На сьогодні він є співголовою координаційного комітету Польсько-української господарчої палати, співголовою Українсько-польського форуму партнерства.
Павел ЗАЛЕВСКІ, був послом сейму трьох скликань, виконував обов'язки голови комітету закордонних справ у сеймі V скликання. Керуючи роботою комітету закордонних справ сейму Республіки Польща, перетворив його на центр просування інтересів польської закордонної політики. Знавець міжнародних справ та фахівець польської закордонної політики, зокрема в напрямі польської східної політики, в тому числі - у відносинах з Україною. Був одним із підписантів резолюції Європейського Парламенту щодо ситуації в Україні, яка була прийнята 25 лютого 2010 року, у день інавгурації нового Президента України Віктора Януковича.
