Міністерство освіти і науки відкорегувало навчальну програму з історії України для 5 класу, хоча остання її корекція здійснювалася всього рік тому. Згідно з новими рекомендаціями МОН, зі змісту програми «випадають» або спотворюються не лише помаранчева революція, а й битва під Крутами, Українські Січові Стрільці, визвольна боротьба УПА в роки Другої світової війни. Відповідні зміни повинні бути внесені і до підручників з історії України для 5 класу.
Як розповів в інтерв’ю «Українській правді» автор підручника Віктор Мисан, у 2009 році новий варіант посібника отримав гриф Міністерства освіти, а навесні 2010 року видавництво «Генеза» завершувало підготовку макету нового видання. Автору лише запропонували дописати останній параграф про вибори президента 2010 року. Проте, вже в червні видавництво у телефонному режимі повідомило йому, що потрібно внести до тексту ще деякі зміни, обумовлені корекцією змісту навчальної програми.
«Втручання в авторський текст розпочалося з матеріалів, де описані часи Хмельниччини. Більшість міністерських рекомендацій пов’язана з формуванням дещо іншого, не агресивного образу нашого східного сусіда — Росії», — розповідає Віктор Мисан. Наприклад, у параграфі «Гетьманщина» в абзаці «На півдні запанували турки й татари. На заході чинили розправу поляки. На сході на Гетьманщину наступали російські урядовці» пропонувалося прибрати останнє речення про російських урядовців, а в тексті, що присвячений Шевченку, рекомендували дописати, що до викупу його з кріпацтва долучилась імператорська сім’я. Але за словами автора, найбільше його вразила пропозиція щодо УПА: «Я мав замінити фото Романа Шухевича на Сидора Ковпака та написати, що загони УПА воювали проти радянських військ і партизан. А те, що вони воювали і проти нацистів — викинути!».
На думку Віктора Мисана, це вперше з 1995 року, відтоді, як з’явився його перший підручник з історії, згори конкретно говориться, що писати, а чого не писати. Це не означає, що раніше не було критики, зауважень, пропозицій щось змінити чи дописати, але підходи до цього були іншими. Наприклад, останнього разу підручник з історії перевидавався у 2005 році — тоді були додані матеріали про помаранчеву революцію. Але політика переписування історії під ту чи іншу політичну силу є не лише рудиментом радянщини, а й згубно впливає на самоідентифікацію та розвиток суспільства. Як виявилося, критика регіоналами своїх попередників не заважає їм використовувати одні і ті ж інструменти у політичних маніпуляціях.
Підручники для п’ятикласників з рекомендованими змінами будуть готові у жовтні-листопаді. Як пояснила головний редактор видавництва «Генеза» Наталія Заблоцька, затримка пов’язана з тим, що фінансування від міністерства надійшло лише у липні. За її словами, зміни у навчальній програмі з історії стосуються й інших класів. Але з ними поки детально не ознайомлювалися, бо перевидання підручників з історії для інших класів на цю осінь не планувалося. Якщо ж такі перевидання здійснюватимуться, то вже з запропонованими МОН корективами.
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту історії України НАН України:
— Необ’єктивний підхід до історії ніколи не може бути виправданим. Я сам зараз пишу підручник для 11 класу. Ясна річ, що там зустрічаються різноманітні складні питання, які є предметом гострих суперечок у суспільстві, пов’язаних з визначенням певних політичних позицій. Дуже важко дотримуватися об’єктивного погляду на історичні процеси, які відбувалися колись. Але шкільні підручники у цьому плані вимагають особливої уваги. Якщо йдеться про підручники для старшокласників, то тут потрібно показати різні погляди на проблему і вимагати від учнів сформулювати свою точку зору на дискусійні питання. Найголовніші з них сьогодні — це Голодомор і його причини та боротьба УПА. І в сучасній ситуації подача різноманітних точок зору на цю історичну спадщину буде найбільш вдалим підходом. Але в будь-якому випадку не можна замовчувати наявність таких дискусійних питань. Інша справа, що є ще один фактор впливу на процес створення підручників. Це самі видавництва, які можуть займатися самоцензурою, щоб не стати предметом атаки з боку урядових структур. Що стосується впливу Росії, то наші погляди на певні історичні процеси не збігаються, але це, зрештою, нормальне явище. Одна справа дивитися з Києва, інша — з Москви. Але якщо ми хочемо відстояти незалежність України й українську історію за Грушевським, яку зараз піддають жахливим атакам деякі російські сайти, ми все-таки повинні виходити з точок зору українських істориків — Михайла Грушевського, Дмитра Дорошенка, Наталії Полонської-Василенко, які напрацьовані були давно і замовчувалися фактично до здобуття Україною незалежності. Я не думаю, що більш-менш випадкові цьогорічні політичні зрушення, які сталися в цьому році настільки вплинуть на українське суспільство, що змусять його скласти руки і піти за політиками, які дозволяють собі такі висловлювання тільки тому, що вони зараз при владі. Звичайно, якщо мова йде про підручники, то гриф на них видає міністерство. Воно може заборонити неугодний підручник. У такому випадку можна або підняти руки вгору і слухати міністерство або не випускати підручник. Я теж стою перед такою дилемою, але піднімати руки вгору не збираюся.
