КАФЕДРАЛЬНИЙ СОБОР РІЗДВА ХРИСТОВОГО (УАПЦ)
Раніше Середня церква, як її ще називають, була дерев’яною і вперше про неї згадується 1566 року в королівській грамоті. Після пожежі храм звели з каменю в 1602—1608 роках. За переказами, там молився під час визвольної війни гетьман Б. Хмельницький. З грамоти князя К. Острозького 1743 року довідуємося про те, що церква Різдва Христового була соборною і, згідно з цією грамотою, мала право відати майном Хрестовоздвиженської церкви. Священик же щороку звітував перед князем або намісником. Але особливістю храму є не лише його історія — у ньому знаходиться оригінал Тернопільської Чудотворної ікони Божої Матері. Цей образ перебував у віруючій міщанській родині Василя Маркевича до того часу, поки під час Великого посту 1730 року Матір Божа «Одигітрія» почала плакати. Згідно з висновками духовної комісії, ікону проголосили Чудотворною і перенесли хресним ходом до церкви Воздвиження Чесного Хреста, в якій вона знаходилася до Першої світової війни. Численні дари на знак вдячності, свідчать про чудесні зцілення за посередництва Чудотворного образу. Також в храмі ви побачите частину горельєфів Хресної дороги і скульптуру Пресвятої Діви з парафіяльного костелу, знищеного в 1954 році.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ОБЛАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА
Обов’язково підіть на виставу. Герої В. Шекспіра, Р. Ламуре, Ж. Б. Мольєра, К. Гольдоні, Л. Українки, І. Карпенка-Карого, Г. Квітки-Основ’яненка і багатьох інших українських і зарубіжних класиків, а також сучасних авторів правдиво постають на головній сцені області завдяки талановитим акторам — народним артистам України Л. Давидко, В. Ячмінському, В. Хім’яку, заслуженим артистам України М. Гонті, В. Самчук, І. Ляховському, І. Сачку, Б. Репці, молодим акторам. Якщо ж ви приїдете восени, то напевне потрапите на «Тернопільські театральні вечори. Дебют». Назва цього Всеукраїнського фестивалю, що має за мету репрезентувати вистави молодих режисерів, походить від назви першого професійного театру в Тернополі «Тернопільські театральні вечори», які заснував у 1915 році Лесь Курбас. Свого часу на тернопільських підмостках ставили вистави Олександр Григораш, Ярослав Геляс, Павло Загребельний, Федір Стригун. Тернопільські митці співпрацюють з театрами Великої Британії, Македонії, Польщі, Сербії, Шотландії.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СТАВ
Улюблене місце відпочинку тернопільчан. Гостям міста варто прогулятися на катері «Герой Танцоров», названого на честь Героя Радянського Союзу, колишнього капітана річкового пароплавства Григорія Танцорова, який загинув у 1944 році, визволяючи Тернопіль. Причал знайдете, якщо спускатиметеся сходами між Тернопільським замком і готелем «Тернопіль» до набережної, що в парку імені Т. Г. Шевченка. Але перед тим пройдіться парком. Там ви зможете покататися на катамаранах, повозити дітей на екскурсійному поїзді по набережній, відпочити на островах — «Лебединому» і «Закоханих». Якщо любите рибалити, то захопіть вудку. Перепливши катером на протилежний бік озера, потрапите до регіонального ландшафтного парку «Загребелля» — дихайте свіжим повітрям, засмагайте на міському пляжі.
ГІДРОПАРК «ТОПІЛЬЧЕ»
Гідропарк «Топільче», що дістав назву від місцевості, на якій постав Тернопіль, один з найкрасивіших парків, можна сказати, казковий. Він — ідеальне місце для прогулянок з дітьми. Тут ви «зустрінете» героїв відомих казок, правда, всі вони дерев’яні. А от тварини і птахи — справжні. Живуть страуси, павичі, лані, коні та інші мешканці гідропарку у величезному вольєрі та із задоволенням спілкуються з людьми. Дерев’яні скульптури, вежі, хатки, фортеці, плетені тини, виконані в одному стилі. У гідропарку безліч острівців, водойм, каналів, є гідрологічна пам’ятка природи «Тернопільські джерела». А от «джерело» гідросистеми парку — комплекс із водяними млинами. Можна також покататися на атракціонах чи катамаранах, поласувати морозивом. У спортивній зоні парку — картингдром, тенісні корти.
ЇДАЛЬНЮ-МУЗЕЙ «СТАРИЙ МЛИН»
Цей заклад — одна з візиток Тернополя. Кажуть, колись на його місці справді був млин. Їдальня-музей «Старий млин» приваблює не лише українськими народними стравами в кращих традиціях, які подаються до столу винятково в глиняному і дерев’яному посуді, а й безліччю старовинних речей побуту. На чотирьох поверхах закладу їх розмістилося понад три тисячі. Найбільшими є колекції старих прасок і ключів. Експонати збиралися зі всієї України декілька років. То ж все це можна розглядати годинами. Якщо забажаєте, то за символічну плату вам влаштують екскурсію. Чекаючи на замовлення, можна почитати і стару тернопільську пресу. Правда, стоячи, бо розміщена вона на стінах. Усі поверхи оформлені по різному — у вигляді селянської хати, є «десертна зала», «галицький дворик». Кажуть, що аналогів такої їдальні-музею, як в Тернополі, немає ні в Україні, ні в світі.
...та ще багато цікавих місць, бо Тернопіль — місто, де свій затишок знайде кожен українець!