Кінець літа на території історичної Волині — це пора міжнародних етнофестивалів. До Дня Незалежності в обох обласних центрах — Луцьку та Рівному, відбуваються виступи фольклорних колективів не лише з України, а й з усіх куточків світу. У фестивальні дні тут можна побачити як представників сусідніх Білорусі, Польщі, Росії, Молдови, Угорщини, так і гостей з «екзотичних» країн: Сенегалу, Аргентини, Заїру, Філіппін, Зеландії (острови Кука), Південної Кореї.
Цього року Міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором» проходив у Луцьку з 20 по 24 серпня. Про те, що свято фольклорного мистецтва розпочалося, сповістив прикрашений прапорами країн-учасниць Луцький замок, — 20 серпня в «помешканні» литовських князів лунали етнічні мелодії Білорусі, Індонезії, Іспанії, Сербії, Сенегалу, Польщі, Росії та України. Фестиваль традиційно супроводжувався ярмарком декоративних мистецтв, тож гості свята могли не лише насолоджуватися виступами колективів, а й роздивлятися народні прикраси, вироби з дерева, вишиванки, куштувати мед.
Фестиваль «Поліське літо з фольклором» вперше відбувся в 1994 році. Це один з небагатьох фестивалів, який проходить під егідою Міжнародної ради організацій фестивалів фольклору й традиційних мистецтв (CIOFF), що діє при ЮНЕСКО. Завдяки «Поліському літу» Україна в 1996 році була прийнята 69-м повноправним членом CIOFF.
Міжнародний молодіжний фестиваль традиційної народної культури «Древлянські джерела» розпочався в Рівному на день пізніше. Він, як і «Поліське літо з фольклором», має статус фестивалю СIОFF (Міжнародної ради організацій фестивалів фольклору), а також IOF (Міжнародної організації з народної творчості).
«Древлянські джерела» з часу першого свого проведення в 1998 році об’єднали навколо себе понад 280 фольклорних гуртів з-за кордону, регіонів України та Рівненщини. У цьогорічному дев’ятому фестивалі взяли участь колективи зі Словаччини, Литви, Латвії, Чехії, Хорватії, Росії, Сенегалу, Індонезії.
— Все більше людей на свята одягає вишиванки, і не просто для того, щоб сфотографуватися на пам’ять, а тому, що до національного одягу лежить душа. Так відбувається і з музикою. Етнофестивалі формують публіку. У перші роки «Древлянські джерела» проводилися в концертних залах, розрахованих на невелику кількість людей, а під час цьогорічного фестивалю одночасно працює п’ять сцен. Це свідчить про те, що публіка потребує таких заходів, — розповів «Дню» художній керівник етнокультурного центру «Веснянка», автор проекту та директор фестивалю «Древлянські джерела» Віктор Ковальчук.
На його думку, фольклор — це все-таки не естетичне мистецтво, хоча з часом він набуває цих рис, а швидше спосіб мислення, життя. Хоча в сучасних суспільствах елементи фольклору дедалі більше втрачаються, такі фестивалі — це форма зберегти їх, передати за допомогою мистецьких колективів, сценічних форм, успадкування дітьми й молоддю від старшого покоління. А зберігати фольклор, безперечно, потрібно, адже це спосіб ідентифікації нації і всього, чим вона живе, в мові, музиці й навіть інтонаціях.
