Завтра Рада директорів Міжнародного валютного фонду розглядає запит України на початок нової програми співпраці й, відповідно, на кредит stand-by.
Раніше, два тижні тому, український Кабмін схвалив меморандум про продовження співпраці з МВФ. Ще раніше, 3 липня, МВФ оголосив про досягнення домовленості (на рівні експертів) щодо продовження співпраці й виділення Україні 14,9 мільярда дол. на наступні два роки. Відповідно, наш прем’єр-міністр Микола Азаров сподівається, що вже цього року Україна отримає два транші на 3 мільярди дол. Ці кошти планується спрямувати перш за все на модернізацію економіки, підкреслював прем’єр, виступаючи на одному з телеканалів й даючи зрозуміти, що вони підуть не в Нацбанк, а на покриття витрат бюджету. «Зараз валютні резерви Нацбанку вже перевищують 30 мільярдів дол.і практично повертаються на той рівень, який уряд Януковича (попередній. — Авт.) передав своїм наступникам», — обгрунтовував свою думку Азаров. Але при цьому натякав, що дещо з панського столу перепаде й НБУ: «Ми вважаємо, що значна частина (кредиту. — Авт.) повинна бути в запасі держави. Перш за все тому, що дуже нестійка ситуація у світовій економіці».
Тим часом, звичка ділити шкуру ще не вбитого ведмедя може й підвести. Невипадково тверезіший і, головне, обережний у таких питаннях НБУ днями заявив, що Україна (досі? — Авт.) готова до пошуку компромісів із МВФ. «До Вашингтона був відісланий відповідний спільний запит (лист про наміри) уряду України й НБУ, адресований директорові-розпорядникові МВФ. Підписані документи є свідоцтвом прагнення уряду України спільно з НБУ й МВФ до пошуку компромісів і вироблення спільного бачення подальшої економічної й фінансової політики», — зазначається в повідомленні, розміщеному на сайті Нацбанку.
НБУ також зазначає, що позитивне рішення МВФ було забезпечене виконанням певних попередніх умов МВФ, зокрема, були прийняті поправки до законодавства щодо діяльності Нацбанку, скасована постанова про стимулюючі кредити. Але це, так би мовити, внесок НБУ. Про заслуги уряду в центробанку чомусь забувають.
Нагадаємо, головною й найболіснішою поступкою нашого уряду в боротьбі за отримання кредиту було, безумовно, підвищення газових тарифів для населення й підприємств теплоенергетики. Саме це мало б цінуватися МВФ понад усе. Адже ні для кого не є таємницею, що Україна отримала відносно низьку ціну на імпортний російський газ у результаті важких харківських переговорів і продовження оренди військово-морської бази ЧФ у Севастополі. Після цього нова українська влада пообіцяла не підвищувати газові тарифи для населення. Підрахували — розплакалися? Але ж у народі пам’ятають: слово — не горобець, його треба дотримуватися. І ця жертва репутації, на яку пішла Партія регіонів, може їй дорого коштувати під час місцевих виборів, коли на перший план виступлять саме питання роботи муніципалітетів.
Окрім того, опозиція із задоволенням підніме на щит проблему непомірно швидкого зростання держборгу України. Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко, який навіть вважається «своїм», далеко невипадково минулого тижня заговорив про те, що державний борг на початок 2011 року може зрости до 40% валового внутрішнього продукту. Адже слідом за кредитом МВФ почнуться переговори з Європейським Союзом (610 млн. євро для покриття дефіциту бюджету) та Світовим банком (800 млн. дол. також для фінансування дефіциту бюджету).
Але найбільше міжнародних фінансистів міг би збентежити Окружний адміністративний суд м. Києва, який призначив на 16 вересня перше засідання за позовом Національного форуму профспілок України до Національної комісії регулювання електроенергетики про визнання протиправною і скасування її постанови про підвищення роздрібних цін на газ для населення. Проте директор економічних програм Центру ім. О. Разумкова Василь Юрчишин у коментарі «Дню» висловив упевненість у тому, що майбутній судовий розгляд не вплине на рішення МВФ про виділення кредиту. На його думку, «попереднє рішення, ухвалене за підсумками перебування в Києві місії МВФ, багато до чого зобов’язує». Крім того, як вважає експерт, «нинішня влада почала робити ті кроки, які ми зазвичай називаємо непопулярними і які обіцяв зробити, але не зробив попередній уряд». «А нова влада, — продовжує експерт, — нехай і не дуже добре (швидше, навіть погано: адресну допомогу слід було запроваджувати заздалегідь), але почала їх робити», — сказав Юрчишин.
