Схоже, що Росія відреклася від колишнього союзника — білоруського президента Олександра Лукашенка. Нещодавня сварка між Росією та її сусідкою Білоруссю нагадала одному з білоруських аналітиків діалог між двома гангстерами, сповнений знайомими й очікуваними для обох сторін взаємними ритуальними випадами й образами. Проте цього разу ворожнеча досягла нового, безпрецедентного напруження.
Дійові особи всім давно знайомі. У російському кутку рингу можна бачити прем’єр-міністра Володимира Путіна та президента Дмитра Медведєва, лідерів «нафтодержави», що постачає Заходу нафту й газ, причому 25 відсотків цього експорту йде до Європейського Союзу через трубопровід, прокладений через територію Білорусі. У іншому кутку — Лукашенко, якого в Америці прозвали «останнім диктатором Європи».
Минулого літа Росія без попередження заборонила імпорт молочних продуктів із Білорусі через проблеми, пов’язані з гігієною, чим спровокувала так звану молочну війну, яка тривала місяць. У відповідь Білорусь декілька тижнів поспіль відмовлялася грати відведену їй роль в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), що під впливом Путіна взяла на себе військові функції. Газова війна між Росією й Білоруссю розпочалася 2002 року й відтоді періодично поновлювалася. 21 червня російський «Газпром» оголосив про скорочення постачань газу до Білорусі на 85 відсотків через несплачені рахунки на суму 190 млн. доларів. У відповідь Лукашенко одразу заявив, що Росія винна Білорусі за транзит понад 220 млн. доларів. Основну частину цих «заборгованостей» сторони одна одній зрештою виплатили, але Росія відмовилася надалі надавати Білорусі нові кредити.
Остання сварка була серйознішою. Наприкінці червня Лукашенко написав листа, адресованого 80 російським підприємцям, який було також передруковано в газеті «Правда». У ньому він нарікав на дії Росії, які, за його словами, заважають зближенню між двома країнами. Медведєв у відповідь зневажливо назвав цей лист «спамом» і звинуватив Білорусь у тому, що вона затягує набуття чинності новим Митним союзом із Казахстаном і Росією. Лукашенко вимагав (безрезультатно) скасувати мито на експорт нафти з Росії до Білорусі. Останній цей експорт у минулому приносив величезні прибутки завдяки тому, що вона перепродавала отриману таким чином нафту за вищу ціну.
5 липня три президенти — Медведєв, Лукашенко та лідер Казахстану Нурсултан Назарбаєв — зустрілися в Астані, щоб ратифікувати новий союз. Проте за день до цього московський телеканал НТВ, міцно контрольований російською владою, показав у програмі «Надзвичайний випадок» документальний фільм про Лукашенка «Хрещений батька», що вельми розлютив білоруську делегацію в Астані. Цей фільм було знято в Білорусі рік тому, проте уряд його заборонив. Мабуть, одну з його копій контрабандою привезли до Москви.
У фільмі йдеться про події кінця 1990-х років, коли просто на вулиці було викрадено декілька провідних білоруських політиків і журналістів. Їхнє ймовірне вбивство автори фільму приписують Лукашенку. У Білорусі будь-які публічні згадки про цих людей призводять до арешту, проте раніше Москва це питання не порушувала. Проте цього разу російське телебачення змалювало білоруського президента тираном і вбивцею. Воно також торкнулося його сімейного життя, показавши його ймовірну коханку та «незаконного сина», засудило його дії під час «газової війни» й звинуватило його в брехні. Того ж таки дня телеканал Russia Today, який широко транслюється в Канаді, також присвятив Лукашенку одну зі своїх програм. Поява на екранах цих двох передач, що не були показані в Білорусі, хоча в Росії їх подивилися мільйони глядачів, могла означати лише одне: Росія прагне, щоб Лукашенко пішов і режим у Мінську змінився.
Тертя між країнами наростають на тлі початку виборчої кампанії в Білорусі. Президентські вибори мають відбутися в лютому 2011 року. Лукашенко, який контролює ЗМІ й силові служби, впевнений у тому, що його переоберуть. У минулому будь-які фальсифікації на виборах здобували підтримку Росії. Зараз усе обіцяє бути зовсім інакше — росіяни уважно придивляються до потенційних противників Лукашенка.
Таким чином, перспективи Союзної держави Росії й Білорусі виглядають вельми туманними. Гангстери переходять від ритуальної словесної війни до відкритого конфлікту, й Лукашкенку, який уже 16 років перебуває при владі, знадобиться вся його виверткість і хитрість, щоб уникнути персональної катастрофи.
