Взяти інтерв’ю в Ірини СУЛІКОВСЬКОЇ вдалося з третьої спроби. На «Країні мрій» вона — запитаний майстер. То її крам — вишивки і народні ляльки, зокрема мотанки, — обступили дорослі та малі, то «День» застав пані Ірину за майстер-класом: зручно вмостившися на галявині, діти із різнокольорових клаптиків тканини натхненно виготовляли собі забавки, а потім задоволено демонстрували їх мамі з татом чи бабусі з дідусем. Можна сказати напевно, що на якийсь час мотанка потіснить інші іграшки учасників майстер-класу, адже вона — зроблена своїми руками!
— В українській культурі мотанка була не просто забавкою, — розповідає «Дню» Ірина Суліковська. — З давніх-давен її вважали оберегом. По-перше, наші пращури вірили, що вона є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти. До речі, обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.
По-друге, берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...
Між іншим, усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом... Також важлива деталь: така лялька не шиється, а робиться лишень за допомогою ниток, стрічок, намотування. Щоправда, є ще вузлові ляльки, які я роблю. Вони створюються з більш цілісних елементів — клаптів тканини, які треба скручувати, тоді ж як мотанки змотують з ниток або трави, які розсипаються!
Українська лялька тим і унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні — сягають доби Трипілля!
— Що послужило поштовхом займатися створенням народної ляльки?
— Свою першу ляльку зробила ще в одинадцятирічному віці — технологію вироблення ляльок знаю зі школи. А от народною займаюся лишень кілька років. Пригадую, як приїхала з вишивками в музей у Пирогові і, побачивши там розмаїття ляльок, просто захопилася ними! Фактично, тоді їх мало де можна було побачити. Щойно зараз організовують виставки, присвячені народній іграшці. Ба, навіть почали вивчати її на уроках трудового навчання у деяких школах. З’явилася ѓрунтовна праця Олександра Найдена «Українська народна лялька», який присвятив дослідженню даної теми двадцять років! (До книги увійшли і фото виробів Ірини Суліковської. — Ред.).
Отже, перша моя мотанка створена на уроках прекрасної майстрині Людмили Тесленко-Пономаренко. Те «творіння» вийшло дещо криве і непоказне, проте я відчувала бажання займатися цим далі.
— Що потрібно для того, щоб зробити ляльку-мотанку власноруч?
— Передусім — відчувати любов. Цю ляльку, яка тільки зріє в уяві, треба наперед полюбити. І полюбити тих людей, кому збираєтеся її подарувати. Якщо ж залишите її собі — полюбіть себе. Надзвичайно важливо, щоб рукотворні вироби несли позитив! І тоді несуттєво, що «негармонійні» кольори підбираєте для створення свого витвору. Адже 100—200 років тому ніхто спеціально тканин, ниток не підбирав, робили з того, що було в хаті.
Підсумовуючи, скажу, що ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього тільки потрібно бажання, фантазія і натхнення! Власне, останнє може прийти від усвідомлення, що зроблена власними руками лялька-мотанка — жива та енергетична, на відміну від пластмасових і порцелянових!
