Для гастролей Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Шевченка презентував знакову виставу свого колективу, яку тепло приймав зал. «Одкровення від Мазепи» сколихнула в душах глядачів не лише естетичні емоції.
Сучасник Івана Франка — Олелько Островський пише драму «Іван Мазепа» і зображує гетьмана не пристрасним патріотом своєї землі, здатним на необдумані вчинки, а політиком-реалістом, який за будь-яких обставин дбає про Україну, мудрим діячем і тонкою натурою, спроможною на високі людські почуття. На противагу поширеній ідеї зрадництва, інспірованій великодержавною російською політикою, письменник створює образ Мазепи — гетьмана України, який вірно служить імперії доти, доки не стає невідворотною загроза державно-політичної смерті Гетьманщини і національної смерті українському народу. Таким чином, переорієнтація українського гетьмана з московського царя на шведського короля аргументується як історична необхідність і служіння національним інтересам, а не зрада. Задумку автора тонко вловив режисер вистави і виконавець головної ролі Адам Стеценко — глядач напружено спостерігає за ваганнями гетьмана як політика і як патріота: з одного боку, він чітко бачить ризик і пам’ятає про своє слово, з іншого — постійно натикається на нахабство і підлість московських вельмож, чує скарги й докори своїх підданих, козацької старшини. Ми бачимо Мазепу мудрим політиком і дипломатом, який докоряє полковникові Семенові Палію за те, що той усе вирішує лише шаблею: «Може, ми з тобою і однаково любимо Україну, але зараз так, як ти, по-гультіпацьки, її боронити не можна». До речі, Палій, якого блискуче зіграв Олександр Якимчук, чи не найбільш характерна роль у виставі, його безкомпромісні патріотичні висловлювання здіймають бурю оплесків.
Звісно, що увага у виставі закцентована на складному становищі України в політичних іграх та колізіях доби — завжди випадало нашій землі ставати розмінною монетою політики. Як писав сам гетьман Іван Мазепа: «Ой, горе тій чайці, чаєчці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі...» Вигідне для України положення на перетині торговельних шляхів робило її територію привабливою не лише для корінних мешканців, а й усіх можливих загарбників. Історія знає чимало таких прикладів. Недарма у виставі прозвучало: «Чи Петро переможе Карла, чи Карло Петра — віддадуть Україну Польщі за допомогу». Фатальним і приреченим був у такій ситуації вибір гетьмана, саме тому критика його дій є зараз зайвою, неконструктивною і, зрештою, невчасною.
Значно важливішим моментом у виставі є те, що Мазепу зображено не лише як політика; насамперед, гетьман — меценат, який дбає за відродження української духовності, розбудову церков, шкіл, розвиток літератури і започаткування театру. Нам бракує такого розуміння образу гетьмана. Україна потребує відходу від пристосуванських норм і кліше, насаджених іззовні, які применшують заслуги державного діяча на тому рівні, де слід було б продовжувати українські політичні традиції — політика-дипломата та інтелектуала, який уміє підтримувати відносини з більшістю стратегічно важливих держав і розвивати освіту, мову та культуру своєї країни, згадаймо «тестя Європи» Ярослава Мудрого.
Іван Мазепа був освіченим чоловіком, багато читав, сам писав вірші, цікавився літературою та культурою європейських країн — і розумів, що для суверенної держави має бути міцне підѓрунтя, яке трималося б на засадах освіченості й релігійності простих людей. Така державна політика є безумовно правильною: для розуміння культурних, суспільних, політичних змін та усвідомленої самоідентифікації український народ повинен бути готовим до цього саме на інтелектуальному рівні, а це неможливо без цілісного бачення історичних подій, переосмислення їх на основі адекватного викладання історичних, філософських, антропологічних та культурологічних дисциплін у школах та вищих навчальних закладах.
Насамперед, сюди також належить і відновлення таких забутих за часів СРСР імен, як письменник Олелько Островський, і зміни векторних підходів до зображення таких, не побоюсь цього слова, культових в українській історії постатей, як Іван Мазепа.
