Отець-ректор Борис Гудзяк оприлюднив меморандум про візит до католицького університету 18 травня представника Служби безпеки України. У документі йдеться про те, що есбеушник мав на меті, по-перше, переконати ректора, що його обов’язком є застерегти студентів перед можливими протиправними діями політичного характеру, і, по-друге, взяти в Бориса Гудзяка підпис під іменним листом до нього від керівництва СБУ, щоб цей підпис засвідчив, що ректор поінформований та остережений. Позаяк офіцер відмовився залишити ректорові оригінал чи бодай копію листа, отець відмовився його підписати й оприлюднив меморандум із детальним викладом подій.
Принципова позиція Бориса Гудзяка, висловлена у документі, — незгода з підходом, коли обговорення громадянської активності студентства має відбуватися в непублічний спосіб і з чужого голосу, позаяк висловлення лояльності з такими методами може сіяти тільки підозру, а не будувати довіру. «Народ України продовжує побоюватися й не довіряти як Службі безпеки, так і міліції через систематичні зловживання законом; через поширену практику залякування чесних політиків, журналістів, активних громадян; через зухвалий шантаж і здирства, здійснювані силовими структурами щодо середнього та малого бізнесу», — вважає отець Борис.
Про розмову із представником СБУ Борис Гудзяк поінформував членів ректорату, обговорив ситуацію й з викладачами та студентами Українського католицького університету (УКУ). Колективна думка ректорату УКУ така: Україна, як ніколи, потребує відкритої комунікації між учасниками суспільно-політичного життя та формування спільного простору довіри. Відтак, маючи добру волю та надію на налагодження цієї довіри, текст документа англійською мовою надали учасникам Генеральної асамблеї європейської федерації католицьких університетів, яка відбувалася цими днями в УКУ, а також розповсюдили в електронному варіанті. «Сподіваємося, що представники владних структур розуміють несумісність методів тоталітарного минулого з цілями побудови вільного суспільства, в якому пошанована людська гідність. Від цих методів страждає й гідність самих співробітників СБУ, які вимушено опиняються у морально хибних ситуаціях. Нашим спільним завданням є не допустити інерційного скочування українського суспільства до стереотипів давнього упокорення, яке загрожує водночас і політичній, і духовній безпеці наших громадян. Ми також висловлюємо солідарність із тими громадським колами, які шанують чесне й відкрите спілкування і вважають його умовою здорових людських та суспільних стосунків. До такої ж чесної та відкритої співпраці ми закликаємо й органи державної влади», — йдеться у коментарі ректорату УКУ до меморандуму отця Бориса Гудзяка.
Натомість у коментарі «Дню» керівник прес-служби УСБУ у Львівській області Володимир Кривошия, зазначив, що співробітник Служби безпеки зустрічався з керівництвом УКУ в межах чинного законодавства. «Мета зустрічі — роз’яснення норм закону про неприпустимість скоєння правопорушень під час акцій протесту, в яких могли брати участь студенти навчального закладу, — зазначив він. — Чи буде відповідь управління СБУ на меморандум отця-ректора, я не готовий відповісти». Подібну заяву зробила й речниця СБУ Марина Остапенко в інтерв’ю «Німецькій хвилі»: «Ректору було роз’яснено норми законодавства. Зокрема, що втягнення студентів в протиправну діяльність, у можливі масові заворушення — є неправомірними. Все було згідно з нормами закону».
Голова Громадської ради при СБУ Володимир Горбулін особливого значення інциденту в УКУ не надає і коментарі «на такі дрібні теми» давати відмовляється, відзначивши лише, що «практика такого роду існує в усіх державах світу. Просто все залежить від тонкості та дипломатичних якостей тієї людини, яка береться за таку роботу. Якщо співробітник СБУ, що розмовляв із ректором університету, має такий результат, то йому треба замислитися над тим, де йому працювати».
Мирослав МАРИНОВИЧ, віце-ректор УКУ, колишній в’язень сумління:
— В Українському католицькому університеті між адміністрацією та студентством — така ж психологічна опозиція, як і в кожному іншому університеті, і в основі її — одвічна опозиція інтересів тих, хто керує, і тих, ким керують. Одначе в УКУ, на щастя, немає різниці між обома сторонами, коли йдеться про обстоювання гідності людини. Хай люди самі підрахують, скільки в Україні університетів, де ректори готові жертвувати посадою, тільки б забезпечити у своєму закладі свободу волевиявлення студентів, зокрема — протестного. Свою місію, породжену свободою, Український католицький університет може виконувати лише в умовах свободи.
Ігор БАЛИНСЬКИЙ, політичний експерт, викладач факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Ми достеменно не знаємо, яку мету переслідували представники СБУ, проводячи цю розмову. Ми не знаємо, що було в цьому листі. Зрештою, ми можемо лише припускати, для чого й кому це потрібно. Тому я міг би висловити лише декілька припущень, чому такий факт мав місце і що за ним може стояти з політичної точки зору. Я не схильний думати, що СБУ повертається до методів КДБ і намагається через силовий тиск впливати на певні політичні процеси. Скоріше, маємо справу з такою ситуацією: СБУ намагається забезпечити те уявлення про політичну ситуацію в Україні, яке є у сьогоднішньої влади, тобто виступ проти Табачника чи ратифікованих харківських угод є невмотивованими, неаргументованими, відтак можуть, із їхньої точки зору, впливати на саме поняття стабільності й ефективності влади, яке сьогодні намагається формувати команда Віктора Януковича. Тобто спецслужби намагаються забезпечити рівну політичну ситуацію, рівну — в сенсі убезпечити себе від зайвих політичних клопотів, а студенти, на мій погляд, є та соціальна група, яка не може бути контрольованою і яка здатна додати інформаційних незручностей для чинної влади. Мені здається, що одна з можливих цілей візиту представника СБУ до ректора Католицького університету є в тому, що лише два ВНЗ сьогодні в Україні — УКУ та Києво-Могилянська академія — достатньо чітко, голосно й публічно демонструють свою незгоду не лише на рівні студентських акцій протесту, а й на рівні консолідованої позиції керівництва цих університетів щодо ситуації в освіті і щодо поточної політичної ситуації в Україні. Моє третє припущення, чому така розмова могла мати місце, я би пов’язував із тим, що на сьогодні ефективність дій політичної опозиції щодо певних рішень команди Віктора Януковича є вкрай неефективною. Насправді опозиція не може впливати на будь-яке рішення, яке прийматиметься владною командою. Єдиною громадською опозицією до рішень влади можуть бути неполітичні соціальні виступи на кшталт студентських ініціатив, студентських протестів. Тому я не виключаю, що СБУ намагається відстежувати ті напрями, які виходять за межі політичної активності і є громадською позицією, громадською ініціативою. І більших пояснень того, що відбулося, я не маю. Якщо оцінювати дії ректора УКУ, то я вважаю, що він вчинив достатньо мужньо й абсолютно правильно. Оцінка такого типу дій — чи то з боку політиків, чи то з боку влади, чи то з боку спецслужб — повинна обговорюватися на публічному рівні. Якщо цю справу зам’яти, не давши їй публічного розголосу, така практика може стати постійною й відбуватися у різних сферах нашого життя. Отець Борис Гудзяк є людиною, яка сформувалася не в українському контексті, а на політичних традиціях США. Отож таке рішення є для нього нормальним, звичним. А загалом мені здається, що такого типу розмови були не лише з ректором УКУ. Одначе ніхто з ректорів, крім Гудзяка, не здатен буде про це сказати. І в цьому, власне, є проблема сучасної української ситуації.
Ігор ГУЛИК, політичний експерт, головний редактор газети «Львівська пошта»:
— Ця ситуація є наслідком тих голослівних заяв про глибокі реформи, причому в різних сферах українського суспільства, які ми чуємо майже впродовж двадцяти років. Йшлося про реформування силових структур, зокрема СБУ, ще при Кучмі, коли говорилося про декадебізацію вищих навчальних закладів, взагалі всієї гуманітарної сфери, і про те, що СБУ має виконувати тільки свої прямі функціями. Але все, виявляється, залишилося на своєму місці. Власне кажучи, не минуло й ста днів із моменту приходу до влади нової команди, а ми вже бачимо, яким крихкими були ті намагання реформувати СБУ, які ми спостерігали досі. Зрештою, я би не зовсім категорично стверджував, що і за правління Ющенка СБУ не використовувалася у невластивих їй цілях. Тобто ми бачили, що СБУ займалася всім, чим тільки могла займатися, — і питаннями історії, і питаннями архівів... Це прекрасно, але СБУ, перш за все, повинно займатися виловлюванням іноземних шпигунів, а не «опікуватися» гуманітаріями, як це було за часів комуністичного режиму, — повинно зупинитися на порозі приватного помешкання. З іншого боку, мене дивує непрофесіоналізм есбеушника, який прийшов до ректора такого поважного університету, як УКУ, виконувати, м’яко кажучи, не надто коректне завдання. З третього боку, якщо я вже заговорив про нереалізовані реформи, то й за часів Ющенка доволі часто лунали заяви про докорінну зміну вищої освіти, особливо того, що стосується університетів — про перехід їх на Болонську систему, про автономію тощо. Я розумію отця-ректора. Цей університет меншою мірою, ніж державні вузи, залежить від різного роду державних чинників, від міністерських клерків тощо. Але я уявив собі ситуацію, коли б цей офіцер, що прийшов до ректора Гудзяка, звернувся до іншого університету, який є на повному чи частковому державному утриманні, працює за державними програмами тощо... Тобто слова, слова, слова — і щодо реформ, і щодо змін, і щодо аполітичності СБУ чи інших силових відомств, і щодо реформування вищої освіти й надання автономії університетам. Все це залишилося на папері, і ціна цим словам менша, ніж ціна паперу, на якому вони були написані. Але в історії з Борисом Гудзяком є ще одна ситуація — показник опірності суспільства. Мені здається, що ще кілька років тому, можливо, ця розмова залишилася б між двома її учасниками. Одначе ректор УКУ, надавши цій історії публічності, тим самим упередив майбутні, можливо, плановані владою кроки. Бо коли ця історія стала надбанням широкої громадськості, вона вже цим гарантує унеможливлення таких дій у майбутньому.
Олег, студент Українського католицького університету:
— Відразу ж хочу сказати, що це є моя суб’єктивна думка, бо я не член студентської ради. По-перше, в каплиці УКУ у нас відбулося зібрання, і ректор розповів нам про минуле, коли створювався університет, і про випадок 18 травня. Студенти реагували по-різному — багато хто казав, що це жахливо, багато хто сміявся («о, прийшли до влади нові!»). По-друге, на мою думку, ситуації 18 травня слід було очікувати. Також маю сказати, що це дико виглядає, і я глибоко в душі мав надію, що сьогоднішня влада в особі Януковича не буде вести таку відверто брутальну політику. Ця зустріч представника СБУ і нашого ректора підірвала мою віру в нового Президента і в ту політику, яку він провадить в Україні. Для мене це велике розчарування. Я вважаю, що такі дії силових структур, такі дії влади провокуватимуть спротив, бо замість того, щоб шукати миру, нова влада шукає війни. Я двічі брав участь у студентських акціях — коли ратифікували у Верховній Раді Харківські угоди і з приводу призначення Дмитра Табачника. Щодо подальшої участі у студентських акціях: я не вважаю себе радикалом, тому радикальних дій із мого боку не буде. Але й надалі послідовно, помірковано, мирно висловлюватиму свою позицію, бо вона є відмінною від тієї політики, яку провадить сьогоднішня влада. Мені скоро виповниться вісімнадцять років. І мені нема чого боятися. Думаю, що мене підтримають багато моїх колег-студентів.
Юрій БОБАЛО, ректор Національного університету «Львівська політехніка»:
— Заява ректора Українського католицького університету отця Бориса Гудзяка мене вразила: скільки працюю ректором (а раніше — й проректором із наукової роботи), навіть натяку не чув від працівників СБУ з пропозицією надавати їм якусь інформацію чи брати зобов’язання перед ними щодо сексотів. Також ніхто з наших проректорів до мене не звертався із скаргою про те, що їм робили подібні натяки... Як би я зреагував, якби почув якусь таку непристойну пропозицію? Напевно, знайшов би можливість повідомити про це журналістів.
