Фестиваль відкрили акробати циркової студії Марселя. Вони показали киянам і гостям нашої столиці повітряне шоу «Площа янголів». Винятковий за складністю трюків без страхування номер був виконаний безпосередньо в небі над Софійською площею.
Янголи так природно з’явилися в небі відразу після того, як киянам представили їхнього охоронця, втіленого в скульптуру архистратига Михаїла (скульптор Микола Білик). Небесний заступник нашого міста постав у червоно-рожевому вогняному ореолі на другому поверсі дзвіниці Софії Київської. Як нерушиме воїнство небесне, котре очолює архистратиг, він постав величним і незворушним із мечем і щитом у руках у всій готовності давати відсіч пітьми. До речі, у вересні скульптуру встановлять там, де вона й була раніше — на шпилі Південної вежі архітектурного ансамблю Святої Софії. (Фігуру відновлено завдяки підтримці голови опікунської ради Міжнародного благодійного фонду «Українська родина» Олександра Глусь).
Під впливом представленої могутньої постаті архистратига — всі подальші дива, що розгорталися в небі над Софійської площею, — сприймалися досить природно. Спочатку один білокрилий янгол, поступово спустився із верхів’я дзвіниці і, вільно себе почуваючи, пішов по небесах... догори ногами. Видовище справді захоплююче, адже на фоні нічного неба і висоти у п’ятдесят метрів, на якій виконувався трюк, складалося враження вільного польоту акробата. При цьому сміливець встигав із легкістю розкрити свою валізку і залишати по собі білий слід — цілі пригорщі білого пір’я (яке, до речі, актори привезли також із Франції). Потім небесною ареною летіла чарівна янгол в об’ємній спідниці й парасолькою в руках, теж залишаючи по собі шлейф білого сяйва. Варто відзначити особливо вдале рішення освітлення циркової студії. У повній темряві (все світло на площі вимкнули) потужні прожектори білого світла, скеровані на акробатів, додавали видовищу містичного сяяння, яке сягало найвіддаленіших точок площі.
Згодом, два білих янгола з пухкими крилами і довгими золотими пасмами злетіли із Софіівської вежі, стрімко промчалися над площею в бік Михайлівського Золотоверхого собору. Вигуки захоплення, овації чулися звідусіль із переповненої людьми площі. Аж раптом над головами глядачів знялася величезна фігура білого янгола, як повітряна куля, наповненого гелієм. Він вільно плив над площею. А тим часом по обидва боки від площі янголи влаштували «небесну карусель» — по троє синхронно оберталися навколо однієї вісі, сиплячи в усі боки пір’ям. Досягнувши центра площі, вони також спустилися прямо в натовп глядачів, які зустрічали «небесних» гостей оваціями.
У київське небо піднімалося 16 акторів, і кожний демонстрував особливу майстерність — акробатичну та акторську водночас. Наприкінці вистави був несподіваний справжній феєрверк... із пір’я. З чотирьох кутів площі над натовпом знялися на десятки метрів «фонтани» білосніжного пір’я. Воно здіймалося високо догори і, плавно кружляючи, заповнювало небо, щоб зрештою огорнути всю площу обіймами янголів.
Шоу «Площа янголів», яке побачило вже півсвіту, є однією з найбільш яскравих вистав «Циркових студій Марселя». Самі студії були засновані у 2001 році артистами П’єром Бідо, Стефаном Жираром та Ані Раш. За весь час демонстрації свого шоу з янголами артисти вибирали круглі центральні площі міст, щоб вдало змонтувати повітряну «арену», закріпивши її за будинки навколо. В основі унікальної конструкції, на якій виконувалося шоу в Києві, чотири повітряні траси із міцних нейлонових шнурів нового покоління виробництва, досі ще не бачені в Україні. Найдовша протяжність одного такого коридору складала 250 метрів, ще одна 170 метрів і решта — по 180. Геніальність винаходу спектаклю — в правильних прорахунках, які проводяться для вдалого закріплення шнурів, щоб вони витримали значне силове навантаження. Вітчизняні спеціалісти з альпіністського оснащення переконані, що подібних технологій і такого майстерного виконання повітряних трюків акробатами на вулиці Україна не побачить щонайменше 10 років, адже так пристосувати промисловий альпінізм до артистичної вистави — то справжній новаторський винахід.
