Вже перший тур виборів поставив крапку в президентстві Віктора Ющенка, вивівши його на п’яте місце серед претендентів. Глибоке розчарування вразило майже всіх, хто їздив тоді на Майдан і просто голосував за нього, але найбільшим воно було у його найвідданіших прихильників. Вони очікували покращення в першу чергу в економіці, від якої залежить їхній добробут. Адже починаючи з прем’єрства В. Ющенка (грудень 1999 р. — квітень 2001 р.) його популярність тільки зростала .
Тому варто нагадати основні події в економіці, що передували періоду його прем’єрства. В другій половині 90-х років намітився ледь помітний порух в бік покращення, уповільнилось падіння виробництва, та й то стосувалось воно ще животіючих підприємств. 2 вересня 1996 р. була введена нова національна валюта — гривня, грошові знаки якої були надруковані ще в 1992 р. На час її запровадження інфляція була всього 1%. Через рік, в серпні 1997 р. були одномоментно введені податкові накладні. Це змушувало економіку відходити від сумнозвісного бартеру, стимулювало попередню банківську оплату і грошово-товарні відносини. А ще через рік, в 1998 р. гримнув дефолт у Росії. Хоча він зачепив і нас, але й російський рубль подешевшав вдвічі — з 38 коп. до 19 коп. Гривня не втрачала своїх позицій. Економіка почала потроху оговтуватися після гіперінфляції першої половини 90-х рр.
Наступний 1999 р. — рік президентських виборів. Завдяки адміністративному ресурсу Л.Кучма втримався в президентському кріслі, але тодішній прем’єр-міністр В.Пустовойтенко був змушений піти у відставку. Наступним керівником Кабінету Міністрів був призначений голова Нацбанку Віктор Ющенко.
В 2000—2001 рр. сприятлива кон’юнктура на світовому ринку металопродукції (а це, як відомо, основне джерело надходження валюти) при порівняно низьких цінах на газ та інші енергоносії стимулювала поступову стабілізацію в економіці країни. Припинилось відключення електроенергії, яке особливо дошкуляло жителям невеликих міст і сіл , які годинами сиділи без світла, застрягали в ліфтах. І оте відносне покращення збіглося з часом роботи нового Кабміну.
Промислові підприємства, як найбільш мобільні об’єкти, почали спинатися на ноги. Адже в сільському господарстві не було суттєвих зрушень, його занепад усім відомий. Медицина і освіта також знаходились на грані виживання. А екологія? Продовжувалось забруднення навколишнього середовища відходами, природа потерпала все більше.
І тільки в промисловому виробництві намітились зрушення в кращий бік. Промоб’єкти, пройшовши частково реструктуризацію (а ще й розкрадання), перепрофілювання і скорочення, шукали шляхи виживання. У когось закінчились багаторічні запаси сировини чи матеріалів, які накопичувались ще за часів Союзу, і вони звернулись до своїх давніх поставщиків. Відновлювались старі партнерські зв’язки і налагоджувались нові. Підприємства різних форм власності конкурували і шукали ринки збуту своєї продукції. Тому активізувались транспортні перевезення і пожвавилась торгівля. Як наслідок, зарплати і пенсії стали виплачуватись більш стабільно. І заслуга в цьому була саме працівників промислових об’єктів — керівників підприємств і начальників цехів, майстрів і робітників-верстатників, водіїв і постачальників.
І хоча тому відносному покращенню передувало декілька років реформ, наші люди почали пов’язувати це виключно з особою нового прем’єра, його популярність стала стрімко зростати. Для тодішнього президента Л. Кучми це була велика несподіванка і прикра неприємність. Адже весь негатив кількох минулих років пов’язували з його президентством і роботою попередніх прем’єрів: Є. Марчука, П. Лазаренка, В. Пустовойтенка... Прихильники В. Ющенка одразу почали говорити про успіхи його уряду, перебільшуючи їх, а заодно і здобуваючи собі очки. Пам’ятаєте ? «Уряд Ющенка, не взявши жодної копійки зовнішніх запозичень, повністю виплатив борги по зарплатам і пенсіям!» і т.д. Весною 2001 р. тиск на уряд з боку адміністрації президента посилився, але й прихильники прем’єра також активізувались. Варто згадати, як одна з найбільших його шанувальниць Лілія Григорович 19.04.2001 р. зробила у Верховній Раді в знак протесту проти відставки Кабміну імітацію самоспалення.
Відставка уряду в квітні 2001 р. тільки сприяла росту популярності В. Ющенка, адже у нас люблять ображених. «Я іду, щоб повернутися,» — сказав Віктор Андрійович. Вже тоді почали говорити про наступні президентські вибори. І повернення почалося вже наступного року.
Знаковими стали вибори до Верховної Ради 2002 р. Тоді новоутворений блок Віктора Ющенка «Наша Україна» зайняв перше місце у багатьох областях, в т.ч. у нашій Чернігівській, де за нього проголосувало майже 25% виборців.
Величезний кредит довіри, наданий В. Ющенку на Майдані, був втілений в перемогу, мети було досягнуто. Але подальші події — корупційні скандали, відставки урядів, погіршення в економіці — поступово охолодили ентузіазм найпалкіших прихильників. А в 2007 р. президент утнув дострокові , а тому нелегітимні, вибори Верховної Ради, які ще більше дестабілізували ситуацію. Символом помаранчевої революції стала Параска Королюк, яку ще називають «баба Поразка». Більшість прибічників президента досить швидко перенесли свої симпатії на Ю. Тимошенко.
За рік до нових президентських виборів В. Яворівський у своєму відкритому листі звинуватив президента в нерішучості, хронічній «юлебоязні» і в таких гріхах, які раніше і письменницька уява не могла б придумати. «До якого трагічного маразму доведено політичну і економічну ситуацію в Україні, пане Президенте!»,— з гіркотою говорить один із найбільш розчарованих його прихильників.
Повторю свою тезу: кредит довіри був наданий саме завдяки відносному покращенню в промисловому виробництві на початку тисячоліття; те поліпшення було основним аргументом при висуненні кандидатом у президенти В. Ющенка. Тимчасове покращення, та й то лише в промисловості, призвело в підсумку до негативного результату в економіці. Чим краще... тим гірше?
