25 березня локачинська районна газета «Селянське життя» святкує своє 65-річчя. Подія, звісно, локального масштабу, але добрий привід, аби в черговий раз звернути увагу на якість журналістики і районного, й загальнонаціонального масштабу. Хто який рівень демонструє? Хто кого має право повчати?
Спершу кілька фактів з історії локачинської газети. Протягом свого існування вона тричі змінювала назву. 25 березня 1945 року газета вийшла з характерним для того часу ім’ям «Прапор Жовтня». 1962 року Локачинський район розформували, вихід газети призупинили до 1965 року, коли район було відновлено. Разом із адміністративно-територіальною одиницею відродилася й газета — з не менш характерною за попередню назвою «Колгоспна правда». А в 1993 році локачинська «районка» була перейменована на «Селянське життя».
Сьогодні редакцію очолює випускниця факультету журналістики Львівського університету імені Івана Франка Ольга Івашко. Ми зателефонував пані Ользі, аби розпитати, яку журналістику сповідує редакція районної газети «Селянське життя». Виявилося, що філософія волинської «районки» виходить за межі того, що називають провінційністю, і могла би бути повчальною для більшості всеукраїнських ЗМІ, і не лише друкованих.
— У центрі уваги нашої «районки» завжди була і залишається людина як особистість — зі своєю точкою зору, своєю філософією. Працьовита, творча, мисляча, — розповіла «Дню» головний редактор «Селянського життя» Ольга Івашко. — Провідною в нас завжди була краєзнавча та історична тематика. Ми прагнемо розвинути цікавість читача до свого родоводу, історії краю, духовних та культурних надбань. Тут нам допомагають і краєзнавці, і фахові історики.
На рахунку «Селянського життя» вже кілька історично-краєзнавчих книг, основу яких склали газетні публікації.
— Свого часу ми друкували матеріали з історії церков району. Згодом вони були зібрані та вийшли окремою книжкою «Світильники отчої віри». Це, мабуть, перша і єдина така книжка в області, — продовжує розповідь Ольга Івашко. — Згодом ми надрукували серію матеріалів нашого земляка кандидата історичних наук Богдана Бернадського про Локачі — від найдавніших часів до сьогодення. Саме з цих матеріалів читачі дізналися про першу писемну згадку про Локачі, яка була віднайдена в архівних документах. І це стало поштовхом до відзначення 500-річного ювілею селища 2008 року. На основі цих матеріалів також було видано книгу «Дорога в часі. Маленьке містечко у великій історії України». Це своєрідний літопис нашого селища та району.
За 20 років існування незалежної Української держави, а відповідно і преси, подібні видання з книговидавничими амбіціями мали би заполонити всю країну. Для цього не потрібна свобода слова. Але необхідне розуміння. І саме його найбільше бракує. І на локальному рівні, але передусім — на всеукраїнському.
— Загальнонаціональним ЗМІ варто бути ближчими до життя, а не хапатися за миттєві одноденні сенсації, — вважає Ольга Івашко. — Глибоко, аналітично підходити до історії свого народу, історії невеличких територіально-адміністративних одиниць — районів, селищ, сіл. Послідовно працювати на те, аби люди знали, любили свою історію, аби були її творцями. Особливо молоде покоління, яке сьогодні відірване і від історії свого краю, і навіть від історії свого роду. Цієї послідовності та цілеспрямованості поки що бракує. Утім, потроху ми все ж таки приходимо до тями.
«День» вітає своїх волинських колег із ювілеєм газети та бажає й надалі утримувати якісну планку української антипровіційної преси!
