Українських екологів по праву можна привітати з перемогою — два роки вони домагалися того, щоб вовків взяли під охорону на законодавчому рівні. І нещодавно Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства, полювання і рибалки, охорони, використання і відтворення тваринного світу», який обмежує полювання на цих тварин. Тепер мисливці мають право це робити тільки з жовтня по лютий. Як запевняють екологи, з прийняттям закону Україна приєдналася до інших європейських країн, які вже давно розробили законодавчі акти щодо охорони вовків.
Але якщо в Європі вовки — це зникаючий вид, то в Україні ситуація з точністю до навпаки: за останні десятиріччя кількість сіроманців стабілізувалася, а в деяких регіонах навіть збільшилася. Тож чи насправді потрібен Україні закон, який дублює європейський досвід? Як переконують у Київському екологічному культурному центрі, який виступив ініціатором цього законопроекту, наразі чисельність вовків у нас скоротилася до однієї тисячі. Саме тому їх слід брати під охорону, навіть вносити до списку Червоної книги України, а за вбивство хижих тварин вводити штрафи. Однак в Інституті зоології НАН України переконані, що нагальної потреби брати їх під охорону поки що немає.
— Нині вовки мешкають майже по всій території України, хоча ще двадцять років тому вони були відсутні в п’яти областях. Тож за останні роки на нашій території кількість вовків зросла — десь до трьох тисяч, тому що раніше їх цілеспрямовано знищували, а зараз перестали це робити. На полюваннях їх вбивають дуже рідко, можна сказати, випадково, бо вовк — це тварина досить кмітлива. Наприклад, я за все своє життя бачив на полюванні вовка лише раз, — пояснює старший науковий співробітник інституту Юрій Семенов. — Мені здається, що брати їх під охорону не треба, але й винищувати теж. Колись я бував на півночі України, так у Поліському заповіднику цілі дороги вибиті вовками. У чорнобильській зоні їх теж немало. Тобто спеціальної охорони вони не потребують, тварини й так розплодяться, якщо буде що їсти. Але, як і кожен вид тварин, вовки відіграють важливу роль для підтримання екологічного балансу в природі. Вони знищують хворих та ослаблених тварин. Тому це ніби палка з двома кінцями — з одного боку не можна допускати зникнення тварин, а з іншого — зростання їхніх популяцій. Бо всім відомо, якої шкоди іноді завдають вовки народному господарству.
На думку пана Семенова, наша проблема в тому, що останні 10 років проблему вовків ніхто серйозно не досліджував. А цілковите зникнення хижаків з території України взагалі малоймовірно. За словами науковця, це дуже пластичний і екологічно витривалий вид. Узяти хоча б той факт, що за одну добу вони здатні долати відстань від 50 до 100 кілометрів. Однак і екологи, й науковці сходяться в одному, що для догляду за ними та регуляції їх чисельності слід розробити спеціальну програму. Уперше про неї заговорили ще сім років тому, але до її завершення так і не дійшло. Може, дискусії з приводу нового закону зрушать справу з місця.
