«Майдан» звернувся до суду
Учасники спільноти «Майдан» (Віктор Гарбар, Наталка Зубар, Михайло Свистович, Олександр Северин та Катерина Чепура) звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Верховної Ради України, голови ВРУ, Президента України, оскаржуючи скасування Радою місцевих виборів, раніше призначених на 30 травня цього року (16.02.10 ВРУ 250-ма голосами на пропозицію нардепа Ю. Кармазіна прийняла постанову «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році»), повідомляє сайт «Майдану». Ситуацію «Дню» коментує один із учасників спільноти Олександр СЕВЕРИН: «Постанова ВР брутально суперечить Конституції України й наявному рішенню Конституційного Суду України. Тому що ні верховний закон, ні відповідний закон про вибори не наділяють ВР ні за яких обставин скасовувати будь-які вибори. ВР — тільки призначає. На це також є відповідне рішення КС. Подаючи цей позов, ми не турбувалися політичною доцільністю. Ми не переймалися питанням: кому це вигідно, а кому — ні. Це їхня справа. Громадянина має турбувати зовсім інше — будь-який випадок порушення гілками влади Основного Закону. Конституція — це остання барикада громадянського суспільства. Тобто наш позов — це природна реакція громадянського суспільства на порушення Конституції. Для нас все рівно хто це робить, яка фракція і чим вони керуються, для нас головне дотримання права й інтересів суспільства. Громадянське суспільство в Україні буде створено тільки тоді, коли українські громадяни змусять владу дотримуватися закону. Чому в Україні влада порушує закон? Тому, що є певна частина людей, які в умовах «олігархічної» чи «жлобократичної» республіки відчувають свою повну безкарність. Ці люди, опинившись на певному щаблі влади й маючи певний ресурс, не відчувають свою відповідальність. Це перше. Друге. На жаль, в Україні склалася така традиція, що будь-яка влада керується не правом, а ситуативною доцільністю. Тому буде наш позов успішний чи ні — побачимо. Головне — чим більше буде таких актів впливу громадян на владу, тим швидше ми наведемо порядок в країні».
Вбивцю міліціонера в Марганці засуджено до довічного ув’язнення
Апеляційний суд Дніпропетровської області засудив до довічного позбавлення волі жителя міста Марганець Самвела Фтояна, який улітку минулого року вбив співробітника міліції і поранив ножем ще двох осіб. Цей резонансний злочин, вчинений у червні минулого року, призвів до конфлікту на міжнаціональному грунті. Інцидент між місцевими жителями та групою вірмен стався в кафе, де спортсмени з клубу «Гірник» святкували день народження свого товариша. Призвідником конфлікту став захмелілий хуліган — С. Фтоян, що ударив ножем сержанта міліції Сергія Бондаренка, який спробував розняти бійку. Після цього в Марганці майже почався погром, який усе-таки зупинив «Беркут». Біля міської лікарні, де зустрілися родичі та друзі постраждалих у бійці, почалася стрілянина, а натовп місцевих жителів розбив кілька машин і спробував підпалити кіоски. Похорони молодого сержанта міліції вилилися в гучний мітинг біля будівлі міськради, на якому марганчани вимагали не лише виселити вірмен, але й розібратися з роботою правоохоронних органів, які тривалий час дивилися крізь пальці на підпільну торгівлю спиртним та наркотиками.
Для врегулювання міжнаціонального конфлікту була створена комісія за участю депутатів, представників міської громадськості та вірменської діаспори. Суд над убивцею перенесли до обласного центру, аби не розбурювати ситуацію в Марганці. Процес тривав кілька місяців і завершився суворим вироком. «Безутішне горе батьків, які передчасно втратили свого сина, — зауважила на суді державний обвинувач, прокурор Тетяна Барнашевська. — Ніхто не поверне їм і не замінить близького, не відшкодує втрату. Біда прийшла і в сім’ю обвинуваченого, в якій підростає двоє малолітніх дітей. Але приніс він цю біду сам». «Ситуація в Марганці, — повідомила в бесіді з кореспондентом «Дня» депутат міськради Ірина Куліш, — у цілому нормалізувалася. Українці та вірмени живуть мирно, хоча конфлікт, що спалахнув минулого літа, певні сили спробували використовувати під час президентської кампанії. Про вирок, винесений у Дніпропетровську, жителі міста вже знають. Більшість вважає таке рішення справедливим, оскільки існували сумніви, що винний буде покараний. Сподіватимемося, що неприємна сторінка в історії нашого міста, де ніколи не було подібних конфліктів, тепер остаточно закрита». Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ
Помер режисер «Білого сонця...»
На 83-му році життя помер відомий кінорежисер, повідомила представникам ЗМІ дочка кіномайстра. Свій перший фільм Володимир Якович зняв лише у 37 років, і за сорок років роботи в кінематографі у його творчому доробку виявилося лише дев’ять фільмів, та зате яких! «Біле сонце пустелі» та «Зірка принадного щастя» нині є класичними й культовими. А ось кіношедевр «Женя, Женечка і «катюша» довго лежав «на полиці», й та сама доля спіткала екранізацію «Лісу». Інший фільм Володимира Мотиля «Розстаньмося, доки хороші» за ідеєю Фазіля Іскандера, яку з успіхом показали в Америці, один продюсер на 25 років (за копійки) продав одному з російських телеканалів, і стрічка безслідно зникла... Багато років режисер із сім’єю виживав завдяки тому, що викладав і писав сценарії. Три-чотири роки тому фортуна знову усміхнулася майстру кіно, й Володимир Якович почав знімати. Його останньою кінороботою стала стрічка «Багряний колір снігопаду» 2009 р. (натурні зйомки проходили в Києві та в Музеї Лесі Українки)...
— Я завжди був прибічником натури. Так, «Біле сонце пустелі» ми знімали у природних умовах. Нас інколи лише вітер-«афганець» зупиняв. Усі декорації створені великим художником Валерієм Костріним, який зараз пішов із кіно і плідно працює архітектором. А «Біле сонце...» було його першою картиною. Коли вели зйомки у глибині Каракумів, то там, знаходячи напівзруйновані мечеті, знімали просто на них. Я завжди вірив, що природа здатна підказати акторові справжню поведінку. Колись я був у болгарської провісниці Ванги, й вона сказала: «Якщо тобі важко, підійди до великого дерева, і воно дасть тобі сили». Я подеколи і зараз користуюся її порадою, — розповів у інтерв’ю «Дню» 2007 року режисер... Аліса АНТОНЕНКО
