Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Коротко / УКРАЇНА

18 лютого, 2010 - 00:00

Донецьк повертає до життя українську пісню

Днями в Донецькому будинку працівників культури вже вдруге за останні півмісяця відбувся театрально-музичний вечір «Живий народ — жива і пісня», присвячений українській народній пісні. Якщо два тижні тому основну програму взяв на себе колектив Донецької обласної філармонії, то цього разу перед глядачами виступили студенти та викладачі Донецького училища культури. Спраглі української народної пісні глядачі мали змогу насолодитися ліричними, патріотичними, тужливими та жартівливими піснями, але найбільше піднесення викликали анекдотичні сценки в дусі малоросійського театру ХІХ ст., модернізовані на сучасний кшталт: майстерно передані колоритні персонажі з життя українського селища (а почасти й міста) були впізнаваними. Як зауважив ще понад 50 років тому в надзвичайно проникливій статті «Душа і пісня» український філософ Микола Шлемкевич, саме в пісні (ба навіть — у мелодії, за наявності якої й самий зміст слів має завше другорядне значення!) знаходить свій вияв українська душа: «Ось протоплазма нашої душі, її праматерія, в якій вона народжується, росте, розцвітає, в’яне і вмирає... Немає слів, є тільки мовні звуки для піддержки мелодії. Знак, що тут важливий не уявний зміст... але мелодійний хід як вираз найглибшої — за Шопенгауером — душевної верстви, її суть». Як розповіла одна з організаторів вечора — викладач історії мистецтв Донецького училища культури Тетяна Возна, даний захід не був випадковим для училища, адже вже понад чотири роки воно реалізує мистецько-культурологічний проект «Україна, яку ми не знаємо». «Започатковуючи даний проект, ми хотіли показати сучасній молоді, що українська пісня може бути їм близькою та рідною. Вважаємо, що молодь не має забувати народну творчість, а ми, своєю чергою, не маємо права дозволити їм її забути», — наголосила пані Тетяна. Сергій СТУКАНОВ, Донецьк.

Центральну площу в Черкасах не перейменують без громадських слухань

Площу Леніна в Черкасах не можуть перейменувати на Соборну. За словами начальника управління планування та архітектури Миколи Упиря, до топонімічної комісії звернулася група депутатів обласної ради із заявою про повернення історичної назви центральній площі міста. На початку ХХ століття площа справді мала назву Соборна. Потім її називали Центральною, а з 1970 року — площею Леніна. Більшість членів топонімічної комісії проголосували за цю пропозицію. Проте депутати бурхливо сприйняли перейменування. Біля будівлі міськвиконкому комуністи влаштували акцію протесту. Інших депутатів цікавило, скільки коштів потрібно на перейменування. Міський голова Черкас Сергій Одарич запевнив, що перейменування площі місту нічого не коштуватиме — карти і таблички міняти не потрібно, бо жодного об’єкта із такою назвою у місті не зареєстровано. Площа Леніна розташована на бульварі Шевченка. Раніше там стояв пам’ятник Леніну. Проте 2008 року його знесли. Міський голова також посилався на низку звернень від громадських організацій, депутатів облради, Конгресу молодих учених Черкащини та обласної організації Народного Руху України. Проте деякі комуністи були невблаганні. «Пропоную дати доручення департаменту містобудування та архітектури провести громадські слухання з цього питання й розглянути його на засіданні архітектурної містобудівної ради», — запропонував міський голова. Після проведення громадських слухань питання перейменування площі Леніна повторно винесуть на розгляд сесії, повідомляє Вікторія КОБИЛЯЦЬКА, Черкаси.

«Театр тіней» їде до Києва

З 23 по 26 лютого концертна агенція Prеmium Sound уперше представить українському глядачеві унікальний колектив — Театр тіней «Пілоболус» (США).

Його постановки долають кордони між жанрами та викликають дискусії критиків: легкий, іронічний стиль балансує на межі танцю і акробатики, а візуальні ефекти вражають публіку. Танцюристи «Пілоболус» самі вигадують свої хореографічні «структури», поєднуючи танок із жанром театру тіней, японським мистецтвом костюмування дзентай, мімікою та гімнастикою, додаючи багато гумору й іронії.

Назва американського театру танцю має цікаве походження. Pilobolus — це «стріляючий» гриб-паразит або гриб-дробовик. Росте він найчастіше на гної, проте дуже любить сонячне світло. Спори, дозрівши, «вистрілюють» у тому напрямку, звідки йде світло. Ця «стрілянина по видимій цілі» характерна і для танцівників «Пілоболуса», тим паче, що світло на сцені на них не лише падає, але й направлено ллється... Незвичайний колектив народився 1971 року, коли Робі Барнет, Джонатан Волкен, Мозес Пендлтон і Лі Гаріс організували танцювальний квартет. Тодішнім молодим аспірантам Дартмутського університету вдалося створити феєричне видовище, що знехтувало закони земного тяжіння. Нині трупа є одним із найулюбленіших видовищ жителів Голівуду, а їхні шоу транслювалися на 200 країн.

У Києві вони покажуть програму Shadowland. У цьому шоу використовується кілька рухомих екранів різних розмірів і форм для показу перевтілення образів. Сюжет «Країни тіней» складається з сюрреалістичних асоціацій молодої дівчини. Музичну партитуру до вистави написав популярний американський музикант і продюсер Девід По, чия робота для Shadowland варіюється від балад до драйвових рок-номерів, повідомляє Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА.

Газета: 
Рубрика: