Про етику переможених: «Не з’їм, то хоча б понадкушую!»

Відразу ж після першого туру в ЗМІ прозвучала досить чванлива прилюдна заява претендентів на посаду президента країни, які «вибули з гри», — Ющенка, Тігіпка, Яценюка та Гриценка — про те, що вони нікого з тих, хто вийшов до другого туру, не підтримуватимуть. Свого роду протест «принижених і ображених». Чи етична така поведінка претендентів на посаду лідера нації? По-перше, це прояв зарозумілої неповаги до волевиявлення українського виборця. По-друге, своєю позицією «неприєднання» переможені лідери відсторонюються від свого електорату, який віддав свої голоси за очевидно «непрохідного» кандидата і, звичайно, дезорієнтують його перед другим туром. По-третє, публічна заява Президента Ющенка і претендента Яценюка про їхні наміри голосувати «проти всіх», дискредитує другий тур виборів і, звичайно, всю виборчу кампанію України. У нападі обивательської люті чинний Президент оголошує претендентів, які вийшли до другого туру, олігархами. Зоологічна ненависть президента до Тимошенко вже нікого не дивує. Але ж відомо, що Януковича Президент свого часу власноручно витягував із політичного небуття, куди той був відправлений Майданом, поставив його прем’єр-міністром і вони спільними зусиллями продовжували культивувати в Україні «розвинений кучмізм». Немало здивував молодий ерудит Арсеній Яценюк, який поспішив приміряти на себе тогу рятівника нації. Він вирішив спростити виборчу кампанію, серйозно запропонувавши головним фаворитам відмовитися від претензій на президентську посаду, мабуть, на свою користь. Далеко не такий вже «новий політик» Тігіпко відрізнився політичною всеїдністю. Він готовий співробітничати з будь-яким президентом і тому вирішив піднятися «над сутичкою» й зачекати. Але до чого тоді його амбітні заяви про прагнення реалізувати свою власну програму? Ось така етика наших претендентів на роль лідера нації. Особисті амбіції ставляться вище за інтереси держави. До того ж, не доводиться розраховувати на те, що переможений, як це прийнято в цивілізованому світі, привітає переможця, але хай, принаймні, не пакостить. А ось один з аутсайдерів, товариш Симоненко, приймає рішення підтримати Януковича. Незрозуміло лише, як він планує зістикувати публічно заявлену ним передвиборну програму переходу до соціалізму, до планового господарства, до націоналізації, до «народовладдя», з програмою махрових олігархів, риночників, власників «заводів, газет, пароплавів», які ним же постійно проклинаються? За менші відхилення від лінії партії товариш Ленін відправляв винуватців у розпорядження Дзержинського, а товариш Сталін — у розпорядження Берії. Вибори надзвичайно важлива подія. Вони багато що і багато кого змінюють. Наприклад, Янукович, слухняне пташеня «гнізда кучмова», який наполягав свого часу на виведенні військ проти Майдану, заговорив про модернізацію та необхідні зміни. Верховна Рада ухвалила закон про боротьбу з корупцією, щоправда, з деяким відстроченням і нарешті звернулася із запитом стосовно злочинного багаторічного саботажу в справі Гонгадзе. А депутати навіть уловили різницю між міським головою та «міським божевільним». Варто зауважити, що перший тур показав справжнє обличчя кожного з головних претендентів на роль лідера нації — як тих, хто переміг, так і переможених. І тепер за нами вибір: від того, хто стане лідером нації, залежатиме доля нашої багатостраждальної України.