Нещодавні звинувачення українців у знищенні євреїв під час Голокосту, котрі головний рабин Росії Берл Лазар висловив під час бесіди з Володимиром Путіним, прикро здивували українське суспільство, в тому числі і єврейську громадськість. Цілий ряд її видатних представників в ЗМІ висловили свою незгоду з позицією пана Лазара. Так, президент Українського єврейського комітету Олександр Фельдман оцінив ці висловлювання як інформаційну провокацію. Відзначив, що прихильники фашистів були в усіх країнах, в тому числі і в Росії. Нагадав, що українці, як і інші народи СРСР, звільняли світ від фашизму, рятували євреїв.
Перший віце-прем’єр Українсько-єврейського конгресу та радник посланник Європейського єврейського конгресу Евген Червоненко заявив, що він обурений і збентежений словами Берла Лазара. Відзначив, що багатьом євреям, котрі, як і він вважають, себе частиною українського народу, теж боляче від таких висловлювань. Також він зазначив, що справа не в націях, бо в кожній із них є свої герої і свої покидьки. «Можливо, що найжорстокішою була своя ж єврейська поліція у Варшавському гетто». Разом з тим, серед українців було багато праведників світу, котрі з ризиком для власного життя рятували євреїв.
На думку Евгена Червоненка люди, котрі пов’язані з Богом не повинні сіяти розбрат, а зробити все можливе, щоб не повторились Голокост і Голодомор.
Голова Вааду України, віце-президент Конгресу національних громад Йосип Зісельс у зв’язку з нагородженням Шухевича закликав журналістів та політиків не спекулювати на основі чуток, недоведених фактів. Зазначив, що кілька разів звертався в Яд Вашем з проханням надати для публікації документи про причетність Шухевича до знищення євреїв, але не отримав їх. Він закликав звернути увагу на те, що українці поважають Шухевича не за гадані чи дійсні вбивства євреїв та поляків, а за його супротив комуністичній імперії, боротьбу за незалежність України.
Головний рабин України Яків Дов Блайх (ортодоксальне юдейство) заявив, що мета Путіна і Лазара — сформувати на міжнародній арені імідж України як антисемітської держави. Також він вважає, що Росія недемократична держава, а Лазар «танцює під музику, яку грає Путін».
Разом з тим, пан Дов Блайх сказав, що особисто він проти нагородження Бандери та Шухевича, «хоча на сто відсотків я не знаю, якими вони були людьми». На його думку, суспільство до цього треба було підготувати. Ще він застеріг, що російський прем’єр не пропустить жодної можливості, справедливо чи безпідставно осудити Україну.
Зважаючи на таку консолідовану позицію представників українсько-єврейської громади, на випади пана Лазара можна б було і не звертати уваги. Але ці звинувачення видаються ще більш несправедливими, бо в останні роки в України не зафіксовано зростання антисемітських проявів. А кандидат в президенти, котрий намагався розіграти антиєврейську карту, набрав вкрай мало голосів. Крім того, нещодавно у нас законом встановлено ще більш жорстке покарання за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
Та й не будемо забувати, що ізраїльські організації визнали Праведниками Світу 2246 українців! В той час як в Росії таких було всього 164. А в набагато менших по чисельності населення Литві та Латвії рятівниками євреїв визнано 761 і 120 чоловік! При цьому Україна відзначала гуманні подвиги цих своїх громадян державними нагородами. В той же час, за твердженням віце-президента Фонду «Голокост» Іллі Альтмана в Росіїї на 2008 рік жоден з цих праведників не був нагороджений.
Та й не будемо забувати про звеличення російським керівництвом Сталіна, котрий уклавши пакт із Гітлером, розв’язав криваву Другу світову війну. А сталінська кампанія боротьби з «безрідними космополітами» мала відверто антисемітський характер. А як розцінити прославляння в Росії Денікіна та Колчака, котрі за твердженням пана Зісельса і не намагались припинити знищення євреїв своїми військами?
Схоже, що абсолютно правим був головний український рабин, який порадив своєму колезі Лазарю: «Якщо ти хочеш боротися з антисемітизмом, то в тебе є багато роботи в самій Росії, не треба їхати в Україну».
Разом з тим, слід визнати, що на побутовому рівні в Україні ще зустрічаються і прояви антисемітизму, і українофобії. І долати їх треба спільними зусиллями української та єврейської громад. Найбільш перспективним видається шлях, котрий запропонований Йосипом Зісельсом. Відмовитись від принципу колективної вини народів за дії окремих покидьків. Припинити «підраховувати, скільки українців допомагали німецьким фашистам, а скільки євреїв служили в ЧК, НКВС, КДБ».
Це дійсно абсолютно несправедливий, тупиковий і небезпечний шлях. Бо звинувачення всього українського народу за дії окремих осіб, котрі знищували євреїв, за логікою процесу не може не потягнути за собою перенесення вини за злочини Лазаря Кагановича в часи Голодомору на весь єврейський народ. Може, пан Путін саме цього і добивається, але українському суспільству це не потрібно.
Тому і українським, і єврейським вченим (без політиків) треба спільно поіменно визначити «не тільки всіх пророків, праведників, а й негідників та злочинців». І саме це стане основою примирення, запорукою мирного і щасливого життя в демократичній та процвітаючій Україні нащадків і українців, і євреїв.
