Сьогодні виповнюється 70 років з дня страшної дати — розстрілу великого одесита, письменника Ісаака Бабеля. Цього дня одесити вшановуватимуть пам’ять земляка. Заходи з цього приводу проводить Всесвітній клуб одеситів.
«Ісаак Бабель — це плоть і кров Одеси. Важко назвати особистість, яка так прославила це місто в літературі. Важко назвати публіциста, який зміг так зрозуміти й піднести одеський колорит. Саме через натуралізм і безкомпромісність, які Бабель вважав головним завданням своєї творчості, письменник і викликав ненависть Сталіна. Що й стало причиною розстрілу письменника», — говорить краєзнавець і письменник Юрій Островершенко.
Ісаак Бабель пройшов усі характерні для одеського єврея «університети»: погроми, випробування межею осідлості, громадянську війну, репресії. У літературі залишився відомий своїми «Одеськими оповіданнями» й збіркою «Кінармія» про Першу кінну армію Будьонного. Бабель зумів майстерно передати російською мовою стилістику літератури, створеної ідиш. Особливо це помітно в «Одеських оповіданнях», де місцями пряма мова його героїв є підрядковим перекладом з ідишу.
Наразі в Одесі збирають кошти городян на пам’ятник Ісааку Бабелю. Згідно із задумом скульптора Георгія Франгуляна, пам’ятник є композицією, що складається з бронзової скульптури письменника, який сидить на сходах, що можуть сприйматися і як поріг будинку, і як Потьомкінські сходи. Поруч колесо, яке автор трактує троїсто: як колесо долі, колесо з эйзенштейнівського дитячого візка й колесо з возів Кінармії. Монумент стоятиме на перетині вулиць Жуковського й Рішельєвської, навпроти будинку, де Бабель колись жив. У місті одна з вулиць носить ім’я письменника.
P. S. За Бабелем прийшли удосвіта 16 травня 1939 року на дачі в Передєлкіно. Завели «справу № 419», звинувативши в шпигунстві. Бабель не просто зізнався, а написав великий документ, дуже схожий на літературні мемуари, по суті звернення до «товаришів нащадків». Потім Бабель відмовився від своїх зізнань: мовляв, не був ні учасником терористичної організації серед письменників, ні французьким і австрійським шпигуном. Але це вже не мало жодного значення: «злочинець» був спійманий! На вироку комісар внутрішніх справ СРСР Берія написав: «Стверджую». І 27 січня 1940 року Ісака Бабеля розстріляли в Москві. Відомостей про місце поховання немає. Зникли в глибинах Луб’янки і рукописи письменника: 15 тек, 11 записників, 7 блокнотів із записами, пише www.c-cafe.ru.
Без сумніву, Бабель відчував, що жити йому залишилося недовго, в одному з оповідань у нього навіть є пророча фраза: «А тим часом нещастя шлялося під вікнами, як жебрак на зорі». І ще: «Чи потрібні тут слова? Була людина, і немає людини».
