Учасники 19-ї щорічної Канадсько-української парламентської Програми повернулися в Україну сповнені позитивними емоціями від перебування в Канаді та... знаннями, які вони отримали, працюючи в канадському парламенті.
На перший погляд два місяці — це не такий вже й тривалий період, який у повсякденному житті швидко та непомітно минає за клопотами, роботою, навчанням, постійною біганиною та вирішенням буденних проблем. Інша справа — коли на два місяці потрібно змінити повністю своє оточення, спробувати себе у роботі, яку до того ніколи не робив, та ще й навчитися жити та працювати у іншій країні з іншою культурою, з іншим менталітетом та з іншими людьми навколо. Саме подібну можливість дізнатись більше про життя за океаном, зокрема політичне, 25 студентам з України цього року надала Канадсько-українська парламентська Програма, яка дозволила українській молоді спробувати свої сили у політичній діяльності та здобути досвід роботи помічника федерального депутата у країні кленового листя та хокею.
Кожен з інтернів, а саме так називаються учасники парламентського стажування, був закріплений за певним депутатом та протягом семи тижнів виконував різноманітні обов’язки в офісі останнього: від відповідей на телефонні дзвінки до збору інформації по питаннях, які розглядаються в парламенті; від супроводження канадського народного обранця на комітетські слухання до аналізу матеріалів мас-медіа, в яких згадувався відповідний депутат; від складання баз даних виборців та аналізу електоральних відгуків про роботу нардепа до підготовки коротких промов, які потім виголошувались членом парламенту під час так званого «періоду запитань», коли представники політичних партій-опонентів зі всіх сил намагаються поставити в незручне становище своїх парламентських конкурентів. Кілька учасників навіть змогли порівняти роботу двох палат парламенту, оскільки один день в тиждень вони мали можливість працювати у офісі сенаторів, які в Канаді не обираються, а призначаються прем’єром. Загалом канадська політична палітра була майже повністю відображена у студентській групі, оскільки інтерни працювали у представників трьох основних федеральних партій: Консервативної, Ліберальної та Нової демократичної.
Єдиним винятком став Блок Квебеку, сепаратистська партія, яка теж представлена у федеральному парламенті та має на меті захист інтересів населення франкомовної провінції Квебек. Цього року жоден учасник парламентської програми не отримав можливості стажуватися у депутатів з цієї політичної сили, але погодьтеся, що враховуючи політичну ідеологію останньої, подібне стажування докорінно відрізнялося б від досвіду, який здобували інтерни, працюючи в офісах інших федеральних партій.
Цікаво, що під кінець програми українці настільки перейнялися політичними ідеями своїх депутатів, що навіть почали відповідно ідентифікувати себе — як консерваторів, лібералів чи нових демократів. Але зрештою суть великої політики до певної міри і полягає в тому, щоб збільшувати ряди своїх прибічників, а тому не дивно, що після майже двохмісячної роботи у офісах відповідних партій учасники почали імпонувати окремим політичним ідеям останніх.
Та не тільки офісною роботою жили українські студенти під час програми. Цього року перебування парламентських інтернів в Оттаві виявилось напрочуд інтенсивним у плані офіційних зустрічей та групових проектів. Зокрема, українські студенти мали можливість поспілкуватися зі спікером Палати громад Пітером Міллікеном, зустрітися з лідером опозиції Майклом Ігнатьєвим, керівником канадського аналога Управління державної служби Марією Баррадос, численними депутатами, сенаторами та урядовими працівниками.
Оскільки одним з основних акцентів цьогорічної програми було вивчення специфіки роботи офісу комісара з питань етики та конфлікту інтересів та офісу генерального аудитора, які в Канаді є незалежними установами, що проводять моніторинг роботи окремих депутатів та урядових організацій, українські інтерни мали нагоду поспілкуватися також з керівниками вище зазначених інституцій: Мері Доусон та Шейлою Фрейзер відповідно. Обидва офіси є своєрідним знаряддям контролю над канадськими державними чиновниками та народними обранцями, що покликані вберігати державу та її громадян від політичного свавілля та економічної корупції.
Для українських студентів цікаво було також порівняти специфіку роботи та, як не дивно, рівень відкритості дипломатичних представництв різних країн. Зокрема учасники програми відвідали посольства Німеччини та США в Канаді та зробили відповідні висновки про масштаби економічної та політичної співпраці Канади з цими державами (як-не-як, США є найбільшим торговим партнером Канади та її єдиним сусідом по суходолу, що протягом століть визначало інтенсивність та динаміку відносин між обома країнами).
Закономірно, що особливо плідною була співпраця учасників парламентської програми з української амбасадою. Завдяки підтримці співробітників посольства та власне Надзвичайного та Повноважного Посла України в Канаді Ігоря Осташа інтернам вдалося реалізувати такі амбіційні проекти, як круглий стіл на тему торгівлі людьми, в якому взяла участь відома канадська правозахисниця та член парламенту Джой Сміт, літературний вечір, присвячений сторіччю з дня народження видатного українського поета та літературознавця Богдана-Ігоря Антонича та футбольний матч української збірної студентів та працівників посольства проти команди канадських парламентарів.
Завершальним акордом перебування студентів у столиці Канади стало офіційне прийняття, яке відбулося в українському посольстві та на яке були запрошені канадські депутати та їх асистенти, під чітким керівництвом котрих, враховуючи щільний графік роботи членів парламенту, у більшості випадків власне і перебували учасники програми, а також відомі громадські та політичні діячі, з якими інтерни встигли познайомитися за час програми, та представники української діаспори в Оттаві. Кількість гостей (близько ста чоловік) та їх високий ранг (серед присутніх було десять членів парламенту, сенатор Девід Ткачук та дружина колишнього Генерал-губернатора Канади Рамона Гнатишина Герда Гнатишин) є свідченням того, наскільки активно українські студенти «влилися» в політичне життя канадської столиці загалом та життя української громади в Оттаві зокрема.
Уже перед самим завершенням програми учасники отримали нагоду провести кілька днів у найбільшому мегаполісі Канади — Торонто, де, окрім туристичних атракцій, вони також відвідали фондову біржу та дізналися більше про секрети надзвичайної фінансової стабільності канадської банківської системи, яка лише опосередковано відчула наслідки глобальної фінансової кризи.
Два місяці — це дійсно короткий термін, але українським студентам вдалося настільки активно, цікаво та пізнавально їх провести за океаном, що само собою напрошується запитання, чи завжди можна обійтися лише книгами, чи інколи подібні стажування, у цьому випадку — у канадському парламенті — можуть навчити набагато більше, ніж просто інформації про політичну систему іншої країни чи ментальність її громадян.
КОМЕНТАРI
Катерина Козачук, студентка Національного університету «Острозька академія», учасниця КУПП 2009:
— Канадсько-українська парламентська програма не просто відкриває обрії нового політичного середовища, яке характеризується верховенством права та розвинутою демократією. Вона допомагає залучитися до цього середовища, стати частиною життя парламентського пагорбу (саме так називається урядовий квартал у канадській столиці — Авт.), і таким чином вивчити всі його сторони, позитивні та негативні, як ззовні, так і з середини. Вважаю, кожен учасник примножив натхнення та наснагу працювати і здійснювати зміни на краще після повернення на Батьківщину.
Марія Романишин, викладачка Національного університету «Львівська політехніка», учасниця КУПП 2008:
— Канадсько-українська парламентська Програма допомогла отримати неоціненний досвід у всіх аспектах: починаючи від банальних, здавалось би, удосконалення англійської мови та можливості інтегруватись у цілковито інше для нас суспільство, і завершуючи здобуттям досвіду у політично-виборчих процесах цієї країни. Такого роду програми допомагають навчитись оцінювати все навколо критично, каталізують появу нових ідей, формують абсолютно інший світогляд. Перебуваючи в Канаді, я усвідомила чіткий перелік тих аспектів, які Україні варто було б перейняти. Проте, я також зрозуміла, що і Канаді є чому повчитись в України. Загалом Канадсько-українська парламентська Програма — це чудовий «трамплін» для подальших звершень, позитивних змін та якісного внеску у розбудову держави для молоді України.
