Хоч як прикро робити такий висновок, але ще одна Ліга чемпіонів практично завершилася для київського «Динамо», так і не розпочавшись. Вже другий десяток років посісти друге місце серед чотирьох команд виявляється для нашого найкращого клубу неможливим. Чому так? Чому зусилля вже другого покоління гравців і ще одного тренера не приносять результату? Тут може бути два висновки: або динамівці грають не настільки сильно, щоб вийти із групи, або їм просто не щастить. До минулої осені більш близьким до правди був перший варіант, минулої осені і тепер — швидше за все, другий.
Вирушаючи до Казані на гру із чемпіоном Росії «Рубіном» чемпіони України мали лише одну задачу — перемогти. Лише три очки до таблиці давали можливість боротися із міланським «Інтером» за друге місце у групі. Краще було б це зробити у Києві, але нещасливі останні хвилини тої гри вже в минулому.
Казань зустріла «Динамо» не дуже гостинно. Старенький і не пристосований до міжнародних рейсів аеропорт дуже довго затримував команду задля виконання звичних прикордонних формальностей. Із цього почалося, цим і продовжилося. Якоїсь особливої гостинності, на яку українська сторона розраховувала у відповідь на свою гостинність у вересні, ми не відчули. Швидше, навпаки. Аби не створювати скандалу, динамівський тренер Газзаєв на запитання місцевих журналістів щодо прийому команди відповів жартом і уникнув відповіді.
Місто на Волзі зустріло нас нульовою температурою, сильним вітром з річки і снігом, який вже встиг покрити місто цілком по-зимовому. Проте для футболістів такі умови вже давно звичні, до того ж поле стадіону було підготовлене, як для такої погоди, дуже добре.
Напередодні гри не можна було не згадати, що обіграти «Рубін» у Казані не змогли цієї осені ні чемпіони Італії «Інтер», ні чемпіони Іспанії «Барселона». Але у «Динамо» вибору не було: тільки перемагати! Робити це тренер команди випустив звичний для останніх ігор склад, лише пара центральних оборонців змінилася: замість травмованого Хачеріді та дискваліфікованого Алмейди їхні місця зайняли Юссуф та Бетао. На флангах їм допомагали Маграо та Єременко, місце у центрі залишилося за Вукоєвичем та Михаликом, а йти вперед мали Ярмоленко, Нінкович, Мілевський та Шевченко. Ворота було довірено Шовковському.
Повні трибуни старого, але добре реконструйованого стадіону погнали було «Рубін» уперед, але згодом заспокоїлися, вигукуючи традиційні гасла, не пов’язані з подіями на полі. Подій у перший половині гри практично не було. Обидві команди щільно оборонялися і не дуже сміливо атакували. По-справжньому небезпечно було лише на останній хвилині, коли Домінгесу дали пробити із близької відстані — м’яч відбив Шовковський.
Другий тайм динамівці намагалися зіграти так, як грали його проти того ж «Рубіну» у вересні в Києві. Та чи то «Рубін» вже був не той, чи «Динамо» було не таке, чи просто киянам не пощастило. Гості створили не так багато нагод, аби забити переможний м’яч, але цілком достатньо як для такого матчу. Однак у частині епізодів хибили наші форварди, а коли вони були точними, на місці був воротар казанців Рижиков. Отак все і закінчилося — 0:0. Могло бути й гірше, традиційно для себе «Динамо» дало супернику шанс на останніх хвилинах, але форвард господарів Бухаров не встиг розпорядитися м’ячем.
Такий підсумок гри залишив «Динамо» на останньому місці у групі. Аби піднятися хоча б на сходинку вище, слід вигравати вдома у «Барселони», а щоб залишитись у Лізі чемпіонів, слід обіграти «Барселону» з рахунком 2:0. Здається, що навіть перша частина завдання на останню гру є для киян надскладною. Не те нині «Динамо», аби перемагати «Барселону» на замовлення. Хіба що удача посміхнеться. Але ж вона здебільшого посміхається сильнішим...
Ліга чемпіонів УЄФА. Група F. 5-й тур.
«Рубін» (Росія) — «Динамо» (Україна) — 0:0. «Барселона» (Іспанія) — «Інтер» (Італія) — 2:0.
