У Рахманіновському залі Московської консерваторії в п’ятницю ввечері відбулася російська прем’єра Четвертої симфонії відомого естонського композитора Арво Пярта, що була присвячена колишньому голові ЮКОСу Михайлу Ходорковському. Організатори концерту не акцентували уваги на факті присвячення до концерту, але позначили його в програмі й оголосили у вступному слові, повідомляє «Радіо «Свобода».
Організатор концерту, піаніст, один з найпослідовніших пропагандистів сучасної академічної музики Олексій Любимов заявив радіостанції, що обрав для концерту саме цей твір Пярта, оскільки це буде перше виконання Четвертої симфонії в Москві, а також, щоб виявити свою солідарність з громадянською позицією композитора.
Арво Пярт — всесвітньо відомий композитор, він вважається одним з найвидатніших представників такого напрямку академічної музики як сакральний мінімалізм. Він народився в незалежній Естонії 1935 року, виріс у Радянському Союзі, закінчив Таллінську консерваторію по класу композиції, емігрував із СРСР 1979 року. Нині, незважаючи на всесвітню славу, живе самітником у Берліні й широкій публіці відомий хіба що як автор музики для кіно. Його музика звучить у різних фільмах — і в «Покаянні» Тенгіза Абуладзе, й у «9/11 за Фаренгейтом» Майкла Мура, й у «Вигнанні» Андрія Звягінцева, й у «Нафті» Пола Томаса Андерсона, пише «Газета.ru».
Четверта симфонія, написана 2008 р., цікава ще й тим, що до жанру симфонії композитор не звертався 36 років — його Симфонія №3 була написана 1973 року.
Композитор назвав четверту симфонію Los Angeles, і в цьому ж місті відбулася світова прем’єра — 10 січня 2009 року в Walt Disney Concert Hall у виконанні лос-анджелеського симфонічного оркестру та його багаторічного головного диригента фінна Еса-Пекка Салонена.
Сам композитор наполягав, що назва пов’язана не стільки з містом, скільки зі змістом симфонії: тема янголів є основою цього твору: «Моя Четверта симфонія навіяна й написана на текст канону янголу-хранителю. Хоча слова канону й не звучать у оркестровому творі, проте вони лягли в основу всієї структури моєї симфонії».
Що стосується присвячення, то композитор, який практично не дає інтерв’ю, цього разу вважав за необхідне підготувати й розповсюдити перед прем’єрою невеличкий текст у якому, зокрема, заявив: «У такий музичний спосіб мені хотілося простягнути руку в’язню Михайлу Ходорковському та в його особі всім безправним в’язням у Росії. Мені хотілося надіслати їм звісточку миру душевного й бадьорість духу, незважаючи на всі гнітючі обставини їхнього ув’язнення. (...) Я радий, що при кожному новому виконанні моєї симфонії буде згадано ім’я людини, якій вона присвячена. Це автоматично супроводжує загострена увага й співчуття преси до долі Михайла Ходорковського. Мені б дуже хотілося сподіватися, що музика моєї симфонії та посвячення не залишать слухачів байдужими. Мені хотілося достукатися до сердець особливо тих людей, кому доля Ходорковського досі була байдужою».
Пізніше, перед європейською прем’єрою в Гелсінкі, Арво Пярт атестував Ходорковського фінським журналістам так: «Він геній, вражаюча людина, дуже талановита, з палким серцем і чистим поглядом на речі». За словами композитора, все погане, що можна прочитати про бізнесмена в пресі, — це пропаганда, поширювана російським урядом, а російський суд можна порівняти з іранським або північнокорейським.
За словами композитора, Четверта симфонія одночасно проста й складна для сприйняття: «Це tabula rasa, чистий аркуш, який слухач мусить дозволити заповнити, відкрившись музиці сам».
Що цікаво, поштовхом до створення четвертої симфонії стала скульптура Аніша Капура, що зображає шкіру, зідрану з героя античного міфу — сатира Марсія. Міф про Марсія, покараного за те, що він насмілився змагатися з Аполлоном у грі на флейті, нагадав композитору долю Ходорковського (в деяких варіантах переказу Аполлон переміг завдяки нечесним суддям).
Слід сказати, що, незважаючи на своє затворництво, Арво Пярт не цурається політики, особливо російської: виконання своїх творів у сезоні 2006—2007 років Пярт присвятив пам’яті Анни Політковської.
Цю увагу зазвичай пояснюють тим фактом, що Пярт хрещений у православ’ї і є переконано віруючою людиною. Одного разу на пряме запитання журналістів «Радіо «Свобода»: «Ви поїхали з радянської Естонії наприкінці 70-х. Зараз немає СРСР, і Росія зовсім інша країна. Здавалося б, зовсім чужа для вас. Чому вам так небайдуже те, що відбувається тут?» він відповів: «Ця країна не може мені бути чужою, незважаючи на будь-які обставини. Можна сказати словами Ігоря Стравінського, який більшу частину свого життя провів на Заході: «Мова моєї молитви — це російська мова».
Четверта симфонія Пярта зараз дуже популярна в світі: після прем’єри в Лос-Анджелесі вона тричі виконувалася в Чикаго, в квітні відбулася європейська прем’єра в Гельсінкі, в травні вона звучала в Нью-Йорку й Канберрі та в багатьох інших столицях світу. Останнє виконання відбулося зовсім недавно — наприкінці жовтня в Лейпцигу, під час великого концерту, присвяченого 20-річчю падіння Берлінської стіни, в якому брали участь також такі всесвітньо відомі музиканти, як Гідон Кремер, Гія Канчелі, віолончеліст Хайнріх Шифф, піаніст Валерій Афанасьєв, диригент Роман Кофман. На концерті була присутня й мати Михайла Ходорковського.
