Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

31 жовтня, 2009 - 00:00

31 жовтня

Ще з дитинства люблю подорожувати залізничними коліями. На ближні дистанції чи короткі, байдуже, головне — щоб у супроводі цих приворожуючих «чух-чух», легкого колихання й прегарнючого краєвиду за вікном. Так, збираючись до чергової мандрівки, довго не заморочувалась над вибором транспорту. Тим більше, вже років зо три не їздила потягом. Тож, замовляючи в касі підходящий білет, мало не впала, чи то від здивування, чи від несподіванки — ціна за квиток стала для мене, як грім серед ясного неба, вдивовижу неприємною. Ми з чоловіком за два білети з Києва до Москви відкладали п’ятсот гривень (із запасом, на всяк випадок), а заплатити мусили 960... Це за плацкарт. Купе коштує 800 грн. за один білет. Про СВ навіть не запитували, мабуть, побоялися. «Білети подорожчали, — здвигнула плечима касирка, побачивши наші круглющі очі. — Криза».

І знаєте, вже їдучи цим стареньким потягом, із закритого вікна якого дуло так сильно, що зашморгана шторка не знаходила ні собі, ні нам спокою, а опалення ну ніяк не наважувались увімкнути, я чомусь ні чухкання того чарівного не чула, ні колихання казкового... Криза.

Альона МАКАРЕНКО, «День»
Газета: