У футболі перемоги довго не живуть. Ми ще не встигли як слід осягнути зроблене Національною збірною України в Дніпропетровську, де було подолано непереможну останнім часом команду Англії, як слід було про це все забувати. Тому, що згідно футбольних правил, очки за перемогу нараховуються однаково: хоч ти переміг Бразилію, хоч Фарерські Острови, все одно в таблицю запишуть лише три пункти. Тож у турнірній долі нашої команди, яка після перемоги над англійцями відродила надію на участь у фінальному турнірі світової першості 2010 року, поєдинок із карликовою Андоррою був не менш важливий, аніж двобій із засновниками гри у футбол.
Головне запитання, яке переслідувало увесь час непростої подорожі до гірської ущелини на кордоні між Іспанією та Францією, яка і є князівством Андорра: навіщо представники цього державного утворення беруть участь у світовому футбольному відборі? Судіть самі: на всю країну існує лише одне футбольне поле, та й те менших за стандартні розмірів. Хоч якогось футбольного життя на цьому гірськолижному курорті практично не існує, а якщо воно і є, то на рівні студентської першості будь-якого українського міста. А головне — цей футбол у самій Андоррі нікому всерйоз не цікавий. Як інакше розуміти той факт, що на маленькій трибуні єдиної футбольної арени подивитись гру Андорра-Україна зібралися лише кілька десятків українських уболівальників? Окрім них, журналістів та офіційних осіб дивитись футбол не було кому. І якби не офіційні прапори Міжнародної футбольної федерації та країн — учасниць матчу, зовні можна було б подумати, що на полі дві аматорські команди. За своїх, тобто за команду Андорри, не стадіоні не вболівав практично ніхто. Про рівень самої збірної господарів говорити не доводиться — він набагато нижчий за посередній. Чому серйозні національні команди справжніх, а не карликових країн мають дертися в ті гори, аби ризикувати отримати травму у боротьбі із малокваліфікованими суперниками, заздалегідь приреченими на останнє місце у групі?
Але футбольний закон однаковий для усіх. Тому окрім перемоги, яка залишала нашу команду на другому місці, тренерам українців слід було подбати, аби ніхто із гравців не травмувався і не одержав жовту картку. Від того, що господарям не було нічого потрібно від гри з Україною, перевагу мали саме команда Андорри. Не маючи чого втрачати, місцеві хлопці відчайдушно намагалися не дати нашим забити м’яч, практично не переходячи за центр поля. А що ж українці?
Тренерський штаб нашої збірної ввів у склад команди у порівнянні із матчем з Англією трьох нових гравців. Із перших хвилин на поле вийшли Гусєв, Ярмоленко та Михалик. Бажання якнайшвидше забити м’яч і пов’язане із цим хвилювання грало на руку суперникам, які упродовж двадцяти двох хвилин вправно оборонялися й навіть намагалися атакувати. У наших же майже нічого не виходило. І тут нагадав про себе Шевченко, забивши м’яч, як у кращі свої роки: несподіваним ударом майже з лінії воріт у ближній кут. Але хвилювання не полишало збірну України. Лише в другій половині гри, після того, як Гусєв забив другий м’яч, усе стало зрозуміло. Можна було одразу їхати до розташованого за двісті кілометрів аеропорту Барселони і вирушати додому. Але правила вимагають грати дев’яносто хвилин. Тож українська команда за допомогою гравців, які вийшли на заміну, за решту часу буквально розтрощила втомлену та деморалізовану команду господарів. Спочатку андоррські гравці забили м’яч у свої ворота, а потім відзначилися Ракицький, Селезньов та Ярмоленко. Підсумкові 6:0 довели те, що й доводити не було потреби. Тож збірна України виграла і офіційно здобула право на додаткові матчі за можливість поїхати на Кубок світу. Аби нашим гравцям, тренерам, а також журналістам було коли оцінити варіанти подальших подій, господарі влаштували скандал на кордоні Андорри та Іспанії, в результаті якого виліт команди до Києва затримався на кілька годин. Але це все в минулому. Вже у понеділок ми знатимемо, із ким із чотирьох команд (Греції, Португалії, Франції чи Росії) доведеться грати нашій збірній 14 та 18 листопада. Це буде четверта спроба України пройти відбір через стикові матчі. Три перші — на світові фінали 1998 та 2002 років та європейський фінал 2000 року наша команда провалила, поступившися командам Хорватії, Німеччини та Словенії. Сподіватимемося, що четверта спроба виявиться вдалою, незалежно від того, хто стане нашим суперником!
Кубок світу. Відбірковий турнір. Група 6.
Андорра — Україна — 0:6.
Казахстан — Хорватія — 1:2.
Англія — Білорусь — 3:0
