Якщо в сімейному бюджеті раптом з’являється велика діра, то жодна нормальна господиня, занепокоєна долею своїх дітей, не запропонує на продаж сусідкам ні швейну машинку, ні, тим паче, годувальницю-корову. Хіба що схоче позбутися чоловіка-п’яниці...
Ця народна мудрість, виходить, невтямки нашій владі, яка виставила в умовах кризи на приватизацію одне з найприбутковіших підприємств країни. Хоча «вона» не лише працює, а й без угаву виголошує дуже правильні слова, ніби дивлячись на себе з боку. «У чому проблема сьогодні української влади та українського політикуму? — запитує Юлія Тимошенко й відповідає: — Проблема в одному — люди погано відчувають відповідальність за свою власну країну й за свою власну справу». Виступати на цю тему перед курсантами Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату прем’єр-міністрові не важко — навряд чи цим юнакам, що вступають у доросле життя, напевно відомо, до чого доведена сьогодні українська армія. І тим паче останніми днями, коли в усіх на вустах скандальний продаж ОПЗ, країна змогла переконатися, що відповідальність у прийнятті рішень — це аж ніяк не про нашого прем’єра.
Нагадаємо, що рівно тиждень тому, 29 вересня, відбувся конкурс із продажу 99,567% акцій гіганта української хімічної індустрії ВАТ «Одеський припортовий завод». Стартова ціна, визначена продавцем, становила чотири мільярди гривень. У торгах, що транслювалися по телебаченню, взяли участь три конкуренти (ТОВ «Азот-сервіс (Росія)», ТОВ «Фрунзе-Флора (Україна)» й ТОВ «Нортіма» (Україна)) з 13-ти, що раніше заявили про бажання поборотися за ласий хімічний шматочок. Перемогла «Нортіма», яка запропонувала за підприємство п’ять мільярдів гривень і, як говорять, має відношення до відомого підприємця Ігоря Коломойського, який, що теж відомо, останнім часом має непогані, але, на перший погляд, нерівні стосунки з прем’єр-міністром. За три дні до конкурсу Юлія Тимошенко радісно передбачала, що продаж ОПЗ буде мало не співвідносним за прозорістю до рекордної приватизації Криворізького металургійного комбінату. Але, як то кажуть, осічка вийшла. Члени конкурсної комісії вважають ціну в 5 мільярдів заниженою, конкурс було визнано таким, що не відбувся, хоча вся країна бачила й чула й удари молотка, й сакраментальне «продано», чітко вимовлене ліцитатором.
Виконуючий обов’язки глави Фонду держмайна Дмитро Парфьоненко прояснив ситуацію: уряд і ФДМ вважають, що ціна на таку «перлину» має становити щонайменше 8 — 9 мільярдів. Він убачив у підсумках конкурсу елементи нечесної конкуренції, що забезпечили переможцю занижену ціну. А прем’єр-міністр прямо звинуватила учасників конкурсу в змові.
Міністр юстиції Микола Онищук демонструє начебто нейтральну позицію. Він прогнозує, що розв’язання питання приватизації Одеського припортового заводу відбуватиметься в судах. «Вочевидь, судові процедури будуть багаторівневими. Тобто, з одного боку, держава захищатиме власні інтереси, а з другого — господарюючий суб’єкт також домагатиметься з’ясування істини. Певна річ, треба готуватися до апеляційного й касаційного розгляду скарг», — упевнений міністр. Він не виключає, що справа ОПЗ затягнеться до виборів президента, а правову оцінку їй має дати прокуратура.
Невизнаний переможець конкурсу вже сповістив, що готує судовий позов до ФДМ. Народний депутат від парламентської фракції «Наша Україна — Народна самооборона» Ксенія Ляпіна говорить: «Можна спрогнозувати, що ОПЗ як важливий і серйозний об’єкт завис у судах на багато років. Судитимуться, будуть різні рішення, що суперечать одне одному».
На її думку, будь-яка спроба провести ще один аукціон із приватизації й продажу ОПЗ, буде приречена на невдачу, оскільки навряд чи передбачуваний майбутній інвестор вважатиме для себе вигідним надбання, права власності на яке ще довгі роки оскаржуватимуться.
Позов проти ФДМ буде не єдиним. Про свій намір оскаржити підсумки аукціону заявила також екс-глава фонду Валентина Семенюк-Самсоненко, котра набула неабиякого досвіду судової тяганини під час повернення державі «Криворіжсталі». Вона підкреслює, що Тимошенко при проведенні конкурсу діяла «поза правовим полем», оскільки діяв «заборонний» указ Президента №200, а також рішення РНБО з цього питання. Екс-приватизатор по-соціалістичному впевнена, що ситуація з продажем ОПЗ — це «комедія, розіграна прем’єр-міністром».
Значно глибше копає народний депутат, лідер громадської ініціативи «Фронт змін» Арсеній Яценюк. Він вважає ситуацію навколо приватизації Одеського припортового заводу частиною змови між урядом і новим власником ОПЗ. На його думку, прем’єр-міністр, «знаючи, що під час кризи, як правило, об’єкти продаються за копійки», фактично проігнорувала указ Президента, яким він заборонив продаж ОПЗ. Він зауважує, що після оголошення переможця «почалася гра: уряд відмовився визнати результати конкурсу, але новий власник Одеського припортового через суд виграє завод». «Чи не є це частиною змови між урядом і новим власником ОПЗ: ми вдаватимемо, що ми з тобою боремося, а фактично — ти придбаєш об’єкт за копійки. Ось так усю країну й розібрали», — заявив Яценюк. На його думку, за 5 мільярдів «не збудуєш навіть однієї десятої такого заводу». Він наполягає на необхідності ухвалення закону про Державну програму приватизації до 2012 року й закликає взагалі заборонити приватизацію стратегічних об’єктів.
Які наслідки може мати вся ця історія для нашої країни? Перший негатив полягає в тому, що структури Коломойського зрештою (не без допомоги прем’єра) зможуть виграти судовий марафон щодо ОПЗ. У цьому випадку експерти майже впевнені в тому, що підприємство буде перепродане якомусь підприємству, афільованому з російським «Газпромом». Другий важливий негатив полягає в тому, що будь-яка приватизація до закінчення виборчого процесу в Україні стає практично неможливою.
