Всього через декілька днів після зустрічі президента Сполучених Штатів Барака Обами з прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньягу, палестинський президент Махмуд Аббас заявив, що не бачить жодного спільного ѓрунту, на якому можна було б відновити мирні переговори. В інтерв’ю загальноарабській газеті Al-Hayat, яка видається в Лондоні, Аббас закликав уряд Нетаньягу до розгляду реальних проблем. Махмуд Аббас наголосив, що не буде приймати часткове припинення будівництва поселень, «тому що це означатиме, що врегулювання триває».
Аббас зазначив, що Ізраїль прагне до створення палестинської держави з тимчасовими кордонами, наголосивши на необхідності того, щоб приступити до відновлення переговорів з метою досягнення домовленостей про кордон і вирішення інших основних питань. Втім, Аббас визнає важливість переговорів між палестинською та ізраїльською делегаціями, котрі мають відбутися у Вашингтоні на початку жовтня. Вважаючи, що в нас «немає іншого вибору, як продовжувати домовлятися». «Адміністрація США намагається протягом останніх восьми місяців домогтися прогресу, — підкреслив в інтерв’ю Al-Hayat Махмуд Аббас, — і були зроблені певні зусилля через її спеціального посланника на Близькому Сході Джорджа Мітчелла. Вона каже, що досягла певного прогресу, але ми не можемо прийняти це, як доконаний факт. Президент Обама вважає: «Ми добилися певного прогресу, і будемо продовжувати та розвивати його». На наш погляд, ми повинні зупинитися, а потім визначатися після переговорів з ключовими питаннями, наприклад, кордоном, поселеннями, біженцями, водою та іншими. Ми можемо рухатися лише в чітко визначеному напрямку. Нам необхідно чітко знати куди ми йдемо».
Втім, всім учасникам мирного процесу необхідно визначатися куди йти. Адже за останні місяці човникової дипломатії небагато чого вдалося змінити. Скоріше за все, обидві сторони знову виходять вкотре на лінію домовленостей, декларуючи при цьому, що вони вже визріли домовлятися й домовлятися. Причому прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху заявив газеті Ha’aretz, що він не погодиться з вимогами палестинців згодитись на Ізраїль в межах 1967 року в якості умови для відновлення мирних переговорів.
Нетаньяху наголосив, що промова президента США Барака Обами на Генеральній Асамблеї ООН була позитивною, оскільки «ми повинні зустрітися та розпочати дипломатичний процес без попередніх умов». Обама чітко говорив, що «Ізраїль національна держава єврейського народу, — сказав Нетаньягу, — я вважаю, що розбіжності з цього приводу є коренем конфлікту». Виступаючи ж з трибуни Генеральної Асамблеї ООН президент Барак Обама наголосив: «Наша мета зрозуміла — дві держави, котрі живуть пліч-о-пліч у мирі та безпеці. Єврейська держава Ізраїль, з справжньою безпекою для всіх ізраїльтян, і життєздатна, незалежна палестинська держава з безперервною територією, яка закінчує окупацію, що почалася в 1967 році, та реалізує потенціал палестинського народу».
Проте варто пригадати, що всі спроби завершити окупацію мирним шляхом провалилися. Адже урок Осло, Кемп-Девіда і Аннаполісу однозначний — навіть найпомірніше палестинське керівництво не в змозі прийняти найбільш радикальні мирні ініціативи ізраїльської сторони. Цілих 16 років триває довгий і втомливий процес мирного врегулювання. Всі варіанти домовленостей детальним чином викладені та запротокольовані, проте палестинці не готові піти на мінімальний компроміс із жодного з основних питань. Їхня відмова визнати єврейський характер держави Ізраїль, погодитися на створення роззброєної палестинської держави і відмовитися від вимоги про повернення біженців є перешкодою для мирного врегулювання в найближчому майбутньому. Дуже схоже, що на сьогоднішній день немає справжнього палестинського партнера для розділу територій між двома народами.
Тому навряд чи близькосхідну проблему президенту Бараку Обамі вдасться вирішити за допомогою ініціатив і нотацій. Реальна ситуація виглядає досить жорстоко: продовження окупації є неприйнятним і неможливим. І в той же час, однобічний відступ вкрай небезпечний. На жаль, саме такою є ситуація в близькосхідному регіоні і з цією реальністю президенту США Обамі доведеться мати справу й надалі.
А реальність Близького Сходу є такою, що обидва попередники Барака Обами в Білому домі свого часу спіткнулися об камені близькосхідних протиріч. Білл Клінтон намагався стимулювати революцію мирного процесу. Проте всі його старання в цьому напрямку не увінчалися успіхом. Джордж Буш намагався влаштувати демократичну революцію у Палестинській автономії, але її підсумком став хаос і посилення позицій екстремістів і перебирання ними контролю над Сектором Газа. Тому враховуючи негативний досвід в цьому напрямку своїх попередників Барак Обама повинен зрозуміти, що Близький Схід це зовсім не підходяще місце для революцій. Бо на Близькому Сході можлива лише еволюція, а не революція. І ключовим етапом цієї еволюції є «процес». Причому, процес довгий, у ході якого палестинське суспільство повинне змінитися, і тоді завершиться ізраїльська окупація. Обама повинен це усвідомити.
За цієї складної ситуації, котра складається навколо примирення палестинців і ізраїльтян, можливо, варто було б говорити про збільшення впливів ООН на близькосхідний мирний процес. В цьому сенсі варто звернути увагу на виступ прем’єр-міністр Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу на сесії Генеральної Асамблеї ООН, який вирізнявся своєї чіткістю і безсторонністю. Біньямін Нетаньягу почав із нагадування про те, що єврейську державу Ізраїль створено за рішенням ООН після страшної трагедії Другої світової війни — Голокосту. Він нагадав, що на сесії ООН виступав президент Ахмадінежад, який знов заперечував Катастрофу. Ізраїльський прем’єр показав із трибуни копії протоколів конференції у Ванзєї, на якій було постановлене «остаточне вирішення єврейського питання», а також креслення концтабору в Освенцимі, підписані Гіммлером. Біньямін Нетаньягу підкреслив, що заяви іранського президента є грубим нехтуванням норм ООН і закликав світових лідерів не повторювати помилок минулого. Виступ Нетаньягу був зосереджений на небезпеці іранської ядерної програми і на неправомірності звинувачень Ізраїлю за ситуації, коли він знаходиться під постійним ударом терору.
Взагалі арабо-ізраїльський конфлікт — це суперечка, яку дуже важко розв’язати, бо вона має хронічний характер в сучасній світовій історії. Крім того, цей конфлікт підживлюється впливом історичних і релігійних факторів та прямим втручанням ззовні (Ірану та інших країн, котрі не зацікавлені в стабілізації у регіоні). Для того, щоб досягти просування в напрямку миру необхідно, щоб більше людей в близькосхідному регіоні почали розглядати конфлікт не з точки зору його емоційного сприйняття, а через призму досягнення мети. Бо тільки через розуміння законних прагнень всіх сторін можливо буде досягти миру.
По суті, близькосхідний конфлікт є причиною проблем не лише в усіх арабських країнах, але й Ірану, Афганістану та Пакистану та однією із головних причин поширення світом ісламського тероризму. Тому, досягнувши миру на Близькому Сході, можна буде шукати шляхів викорінення терористичного джихаду й по всьому світі. Позитивом в цьому сенсі також є й те, що нарешті араби почали усвідомлювати реальну небезпеку для себе від втручання Ірану, який зацікавлений у якнайдовшому продовженні цього конфлікту.
