Станом на четверте вересня цього року до Реєстру схем оптимізації теплопостачання населених пунктів України внесена схема лише одного міста — Львова. Хоча такі пропозиції щодо модернізації та покращання вже існуючих теплосистем до Міністерства житлово-комунального господарства повинні подати всі міста, розповідає «Дню» заступник міністра Олена Гаврилюк.
Чітких дат профільне міністерство не встановлювало, але дані схеми були передбачені ще з 2006 року, коли був прийнятий Закон України «Про теплопостачання». «Зараз ми актуалізували це питання, адже якщо немає схеми теплопостачання, то немає і бачення місцевою владою розвитку регіону», — говорить Олена Гаврилюк. За словами представників міністерства, вже давно минув той час, коли кошти регіонам роздавалися наліво та направо. Перший заступник міністра Руслан Крамаренко переконує, що відтепер всі програми будуть фінансуватися тільки за наявності схеми теплопостачання міста.
Останні, як пояснюютьу профільному міністерстві, розробляються з метою вибору оптимального варіанту концептуального комплексного підходу до проблеми надійного теплозабезпечення споживачів міст України. Проте самі міста не надто поспішають працювати над покращанням теплопостачання. Про це свідчать оприлюднені Міністерством ЖКГ цифри. До вересня цього року в Міністерство надійшло 123 пакети документів, 25 з яких не повністю відповідають вимогам чинного законодавства, тому потребують доопрацювання. А 94 проекти взагалі не є проектами оптимізації теплопостачання, адже часто до МінЖКГ подавали схеми вже існуючих теплотрас та розміщення котлів, на котрих фломастерами було підписано адреси та потужності об’єктів.
Проаналізувавши таку ситуацію, в Міністерстві вирішили зібрати представників регіонів для того, щоб провести для них науково-практичну конференцію та врешті-решт навчити економити енергоресурси. Позитивним прикладом було обрано місто Львів. Таке навчання повинно бути дуже корисним, наголошували в Міністерстві, оскільки на основі цих схем та регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики буде розроблятися Державна цільова програма. Вона спрямована на подолання системної кризи в галузі шляхом підвищення ефективності використання традиційних видів палива, забезпечення використання альтернативних джерел енергії та нетрадиційних видів палива, заміни застарілого та фізично зношеного обладнання, впровадження енергозберігаючих технологій та зменшення обсягів споживання газу.
Щоб навести лад у теплоенергетиці, експертами на сьогодні запропоновано два варіанти. Перший є більш радикальним та передбачає демонтаж всього застарілого обладнання, спорудження та введення в експлуатацію нових об’єктів комунальної теплоенергетики. Проте він потребує залучення великих інвестицій, тому має небагато шансів на втілення. Другий же варіант активно пропагує МінЖКГ, називаючи його оптимальнішим. Це розроблення та забезпечення виконання вищезгаданої Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики, яку планується виконати протягом 2009 — 2013 років, проте для розробки якої міста ще мають подати свої конкретні плани та пропозиції.
З огляду на це навчальний семінар для представників регіональних теплокомуненерго та підприємств, що займаються виготовленням та встановленням опалювального обладнання, мав би справді бути дуже корисним. Проте, як виявилося під час спілкування з учасниками семінару, далеко не всі можуть дозволити собі задоволення послухати представників Міністерства житлово-комунального господарства, адже участь в ньому платна як для комерційних структур, так і для представників обласних та міських рад. І сума за одноденний семінар доволі солідна — близько 1400 гривень за одну особу. Проте навіть не пошкодувавши таких грошей, чимало учасників залишилися невдоволеними результатами «навчань»: виступи були доволі загальними, конкретних відповідей на поставлені питання учасникам теж не завжди вдавалося почути, та ще й міністр ЖКГ Олексій Кучеренко насилу встиг знайти час, щоб потрапити на захід. Хоча анонсувалося, що «майстер-клас» даватиме саме він. Однак ігнорувати такі семінари регіональні представники теж не ризикують — побоюються, що неохочих до таких заходів регіони зовсім обділять фінансуванням.