У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва розгорнуто експозицію скляної пластики цього відомого майстра. Свою виставку В’ячеслав Дудін приурочив до 60-річного ювілею та назвав «звітом перед Києвом — містом, що надихає мене на творчість». Склу художник віддав велику частину свого життя. Він одним із перших розкрив таємниці, всю складну й неповторну пластику українського скла та представив їх глядачам. А ось учнів у В’ячеслава Дудіна давно вже немає. На жаль, у нашій країні зникає галузь художнього скла, хоча сьогодні цей матеріал залишається яскравою прикметою нашої епохи. Скло володіє абсолютно особливими властивостями, що сильно видозмінюються, залежно від способів його обробки, а в руках справжнього майстра — оживає, перетворюючись на утилітарні речі або предмети естетичного споглядання.
Історія скляної майстерності сягає часів Стародавнього Єгипту. Саме там вигадали склодувну трубку — на давніх малюнках учені виявили зображення склодува, що видуває круглу посудину. Перші склодувні майстерні виникли в епоху Середньовіччя, художнє склоробство освоїли ще в Давній Русі, а перша фабрика з виготовлення новорічних іграшок, що ввійшли в моду у XIX сторіччі, з’явилася в Німеччині 1848 року. Технологія їхнього виготовлення збереглася до сьогодні, а сучасний скляний арт-дизайн розкрив нові художні можливості скла. Обробка виробів алмазною гранню, матовим гравіюванням, «венеціанською» ниткою, що дозволяє створювати витончені речі найтонших форм, — це далеко не повний перелік його технічних і художніх достоїнств.
Роботи В’ячеслава Дудіна не залишають байдужими відвідувачів виставки. А сам процес створення його композицій можна порівняти з таким собі чаклунством, коли з вогню та скляної маси диханням майстра створюються справді фантастичні речі. Слід зауважити, що хоч експозиція не дуже велика (щоб показати всі твори, створені художником за багато років, знадобився б цілий музей), але вона варта пильної уваги публіки, а соковиті форми та яскраві барви експонатів, що радують око, дають уявлення про багатогранність таланту В’ячеслава Дудіна.
Професійна доля цього митця неоднозначна. Цікаво, що сам він, будучи уродженцем Нижнього Новгорода, потрапив до Києва, так би мовити, обхідними шляхами. Спочатку В’ячеслав закінчив у Ленінграді знамениту «Муху», потім 13 років працював художником у Ташкенті на заводі «Міконд». Можна сказати, що Дудіна переманили з Узбекистану на Київський завод художнього скла, який у радянський час був відомий не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами. До речі, в ті роки шикувалися черги за чарками, фужерами, салатницями, вазами, які у величезній кількості довелося «видувати» художнику. На багатьох дудінських роботах стояв штамп Київського скляного заводу, хоча свої твори, які пройшли шлях від ескізу до готового виробу, майстер впізнає відразу й сьогодні.
— Коли дивлюся старі радянські фільми, завжди помічаю свої вази на задньому плані, — сміється художник.
Із 1989 року В’ячеслав Дудін працював головним художником заводу, а коли 1997-го підприємство закрили, він залишився віч-на-віч зі своїм улюбленим склом... і ось уже багато років своєю творчістю підтверджує непорушну істину: прикладне мистецтво живе. Дудіна називають чарівником-склодувом. Його твори відсилають глядача у глибини народної пам’яті («Реквієм») або до пізнаваних життєвих ситуацій («Схід сонця», вази «Літня ніч»), ілюструють спогади про знамениті літературні твори Миколи Гоголя (композиції «Торби з Диканьки» і «Картинки з ярмарку»), ба навіть просто нагадують традиційні предмети українського сільського побуту («Плетенки», «Теплий вечір»).
Сьогодні художник продовжує працювати на невеликому приватному підприємстві «АртГласс», де створює сувеніри та дрібнички для оздоблення інтер’єру, а для душі, що рветься в політ, творить картини з листового будівельного скла, а ще створює оригінальні повітряні й ніжні композиції з крихкими квітами, черепашками, фруктами.
