Минулого вівторка у Житомирі голова загальної ради Ванадзорського науково-дослідного інституту управління «Санаін» (Вірменія) Артуш Зурабян вручив міському голові Вірі Шелудченко золоту медаль і спеціальний диплом на відзнаку того, що в місті налагоджена атмосфера взаємопорозуміння між представниками різних етнічних груп і люди дуже добре ставляться до вірменської громади, яка є однією з найчисельніших в Україні. Як зазначив гість, серед вірменської діаспори були проведені інтернет-опитування, в яких фігурували запитання, які характеризують позитивне ставлення до людей певних національностей, наприклад, щодо можливості створення з ними сімей, підтримання дружби, перспектив роботи в одному колективі, бути сусідами. Але й були запитання, спрямовані на з’ясування негативного ставлення — чи хотіли б жити від них подалі, або чи вважають, що представникам якогось етносу краще жити серед своїх. На Житомир припав показник позитивного ставлення до армян понад 80%, що й обумовило визнання його мера кращою. А.Зурабян також подякував житомирським вірменам за те, що вони своєю доброю працею служать процвітанню України й висловив сподівання на подальший розвиток українсько-вірменської дружби. У свою чергу, В.Шелудченко виявила скромність і віднесла міжнаціональну толерантність до хороших традицій міста, які склалися за сотні років спільного проживання в ньому представників різних національностей. Утім, справедливості заради слід сказати, що в історії Житомира за часів царизму були періоди, коли влада нацьковувала українців і росіян на євреїв.
В останні роки в місті ситуацію зовсім безхмарною назвати не можна — зокрема, трапилось кілька актів вандалізму на єврейському кладовищі. Щоправда, питання, наскільки вони були обумовлені національною неприязню, а не представляли собою звичайне хуліганство, правоохоронним органам з’ясувати до цього часу не вдалось.
У місті та області також діють проросійські організації, очільники яких заявляють про невизнання незалежності нашої країни (автору вже доводилось про це писати), виходять газети й працюють інтернет-сайти, заповнені матеріалами, в яких автори з позицій російського шовінізму в зневажливому тоні висловлюються про державність України, про її особливу історію, принижують визначних діячів національних визвольних змагань і не приховують зверхнього ставлення до українців. Тобто вже зараз постає питання захисту української громади, яка складає більше двох третин мешканців Житомира і ще більшу частину в області, від агресивності цих організацій і пов’язаних із ними мас-медіа. Вони, судячи з їхньої активності й синхронних дій із політиками Росії, направляються й фінансуються саме звідти. До речі, дехто з цих шовіністичних діячів, зокрема, Володимир Португалов, є депутатами Житомирської міськради і, за низкою ознак, мають із В. Шелудченко непогані стосунки. Отже, відсутність публічних скандалів і сутичок на національному ѓрунті, яких дійсно не спостерігалось на Житомирщині щонайменше двадцять останніх років, не означає, що в даній царині панують «тиша та благодать».
