Російська Федерація дуже своєрідно відзначила річницю грузинської війни, здійснивши геополітичний удар по іншій свої сусідці — Україні. Йдеться про сенсаційну відеозаяву президента Російської Федерації. Дмитро Медведєв у вівторок виступив із безпрецедентно жорсткою критикою на адресу свого українського колеги — Президента Віктора Ющенка. Фактично, Москва обвинуватила офіційний Київ у «антиросійському курсі», який начебто проявляється в постачанні зброї в Грузію, в утисках російської мови, провокаціях проти Чорноморського флоту РФ, укладенні Енергетичної хартії з ЄС і навіть у спробах України створити власну помісну православну церкву. Москва також вирішила відкласти приїзд свого нового посла Михайла Зурабова в Україну. Отже, на сьогодні можна констатувати консервацію дипломатичних стосунків на тлі новітньої холодної війни Росії з Україною.
Вітчизняні та закордонні експерти одностайні в думці, що ніколи ще відносини двох країн не досягали такого конфліктного напруження — ані під час помаранчевої революції, ані під час газових війн. Тим часом залишаються незрозумілими справжні мотиви поведінки Москви, адже всі причини, названі російським президентом, є суто формальними приводами для конфронтації. Відтак справжні мотиви президента Російської Федерації Дмитра Медведєва потребують додаткового аналізу.
СТРИМАНО ЗАНЕПОКОЄНИЙ КИЇВ
Дипломатична традиція України часто демонструє стримані реакції на випади російського сусіда. Давно обрана й перевірена тактика офіційного Києва — не вестися на провокації. Очевидно, до такої тактики Віктор Ющенко та МЗС спробують вдатися й цього разу.
Стримано сприймають заяву Дмитра Медведєва багато українських та європейських аналітиків. На думку деяких із них, заява Москви — це спроба втрутитися в майбутні президентські вибори в Україні. Однак, у цій версії залишається незрозумілою стратегічна мета Росії. Компрометувати Віктора Ющенка немає сенсу, оскільки він, за соціологічними прогнозами, є аутсайдером майбутніх перегонів і не має шансів бути переобраним. Водночас жоден із реальних кандидатів — Віктор Янукович, Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк — не є апологетами проукраїнської політики Віктора Ющенка, відтак не становлять загрози для інтересів Москви.
Можливо, Дмитро Медведєв таким чином бажав озвучити вимоги Росії до майбутнього президента України. Такої думки дотримуються деякі російські експерти. Однак вони не можуть пояснити, чому заява була зроблена в такий жорсткий і водночас публічний спосіб. Адже наслідком заяви є не так втручання в українську виборчу кампанію, як культивація антиукраїнських настроїв у самій Росії.
Деякі експерти розглядають заяву Медведєва як елемент конкуренції Кремля з Російською православною церквою, яка почала активно реалізовувати власну стратегію щодо України. Недарма Дмитро Медведєв у своєму відеозверненні згадав візит Патріарха Кирила в Україну. Як свідчать поінформовані джерела із самої Москви, оточення Д. Медведєва вкрай занепокоєне надмірними амбіціями предстоятеля РПЦ та зростанням його політичної ваги в Росії. Відтак Кремль мусив здійснити ряд публічних дій стосовно України, щоб показати свою першість у геополітичних стратегіях та відсунути на другий план Патріарха РПЦ.
Дехто з аналітиків не схильний драматизувати ситуацію довкола україно-російських дипломатичних відносин і пояснює конфлікт звичайними бізнес-інтересами Москви. Так, на думку поінформованих джерел, новий посол України Михайло Зурабов мав вирішити в Україні ряд принципово важливих для російського бізнесу питань, зокрема, ті, що стосуються інфраструктури, «Укртелекому», Одеського припортового заводу та газотранспортної системи. Саме Віктор Ющенко стояв на заваді цим інтересам. Тому основні обвинувачення Кремля лунають на адресу українського Президента, а приїзд М. Зурабова відкладається, поки в Україні не з’явиться новий глава держави та не зміниться політична обстановка в Києві — очевидно, на користь Москви.
Водночас існує версія, що Кремль навмисне спрямовує народне невдоволення на зовнішнього ворога — Україну — для того, щоб відвернути увагу російської громадськості від власних внутрішніх негараздів. Адже з наближенням осені в Росії очікують на другу хвилю кризи, яка може мати катастрофічні наслідки для російської влади.
СПЕКА ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ
Заява Дмитра Медведєва ретельно й довго готувалася. Не лише спічрайтерами, але й сценаристами геополітичної гри. Багато років у Росії реалізується цілеспрямована інформаційна політика формування ворога в образі України. Саме тому в свідомості пересічного росіянина Україна мало чим відрізняється від ворожої Грузії.
Видворення українських дипломатів з Росії, інциденти з перевезенням ракет у Севастополі, звинувачення в несплаті за газ або його розкраданні, безкінечні балачки про утиски російської мови й закриття російських шкіл — все це передувало заяві Дмитра Медведєва.
Розпалювання ненависті до України здійснюється на тлі того, що «з української зброї були вбиті мирні осетинці та російські миротворці», а «Севастополь — місто руської слави». А росіяни вже декілька років розкуповують книгу Олександра Широкорада «Росія і Україна: коли заговорять гармати...»
Можна сподіватися, що метою політики Росії є мирне повернення України в зону її геополітичного впливу. Однак деякі аналітики справді не виключають імовірність збройної агресії проти України як стратегічної мети Росії. Їхні припущення ѓрунтуються на аналізі відповідного історичного й політичного контексту заяви Дмитра Медведєва. А контекст заяви наразі наступний.
По-перше, Патріарх Кирило здійснив успішну поїздку в Україну, «піднявши акції» РПЦ та посиливши вплив Москви на українських православних. Якщо зважити на те, що церква в Україні користується найвищим ступенем соціальної довіри, саме церковні важелі можуть бути провідниками проросійських симпатій всередині України.
По-друге, в Державну думу внесено зміни та поправки до закону Російської Федерації «Про оборону», якими регламентується використання збройних сил Росії за межами Росії для захисту громадян Росії за кордоном. Найближчим часом їх буде ухвалено. Після цього верховний головнокомандувач збройних сил Росії отримає повне законодавче право захищати своїх співгромадян у Донецькій, Харківські, Луганській областях, а також у Криму. Чи, може, варто припустити, що російські паспорти на українському півострові роздавалися як гуманітарна допомога?
По-третє, з інформованих джерел відомо, що під президентські вибори в Україні готується збільшення російського фінансування певних сил для дестабілізації ситуації в Криму. Виконавцем російського замовлення виступатимуть різноманітні антиукраїнські рухи на півострові. Протягом лічених годин вони можуть не лише в Криму, але й у Херсоні та Одесі мобілізувати значну кількість населення для здійснення провокацій та інспірованого вираження проросійських уподобань місцевого населення.
По-четверте, позиції Президента України Віктора Ющенка сьогодні є надзвичайно слабкими. На думку аналітиків, це означає, що в разі військового протистояння між Україною та Росією українці звинувачуватимуть у конфлікті Президента Ющенка, а не імперські амбіції Кремля. Таким чином Президент, який не має авторитету, буде неспроможний організувати спротив військовій агресії.
І, нарешті, останнє. Неодноразово зазначалося, що Україна на сьогодні надзвичайно слабка в політичному, економічному та військовому плані. 1991 року Україна мала достатньо потенціалу для забезпечення більш ніж п’ятимільйонної армії протягом трьох років війни. На сьогодні, на думку експертів, Україна не здатна витримати навіть тижня інтенсивних воєнних дій. Таким чином, Україна на сьогодні практично не має гарантій власної безпеки і територіальної цілісності.
З урахуванням політичного контексту експерти не виключають доленосний характер відеозвернення Дмитра Медведєва. Та пророкують військовий конфлікт між Києвом та Москвою в ході президентської кампанії в Україні. В цьому разі поразка України буде блискавичною та може призвести до катастрофічних геополітичних наслідків.
Попри всю неймовірність песимістичних експертних прогнозів, очевидним є безпрецедентне загострення двосторонніх відносин з ініціативи Кремля.
Відтак, кожен необережний крок з боку Києва, кожна чергова претензія з боку Москви може обернутися переходом холодної війни України і Росії в гаряче збройне протистояння. А кожна чергова заява Дмитра Медведєва — стати історичною та доленосною. Як і належить ідейним спадкоємцям «ефективного менеджера» №1 Й.В. Сталіна.
